Матвія 7:21 Віршем оцим, дорогі християни, Кілька питань хочу дати я вам. Й тихо, в умі щоб ви відповідь дали, Я ж в римах оцих свою відповідь дам.
Чи буде ніч темна світліша хоч трохи, Якщо безсоромно прокаже: “Я — день!”? Ні, правди нема в цих словах анітрохи - Не світло вона, а лиш перевертень. Коли ти грішиш безсоромно щоразу, Ще й іншим спокусу свідомо даєш, І кажеш: “Я — світло”. Та видно відразу, Що темною ніччю лукавий ти є.
Чи буде в посудині з дьогтем по вінця Лиш чиста вода, якщо глечик кричить: “У мені вода аж до самого денця!”? Та глечик нахилим — лиш дьоготь крапить. Коли ти підступний, лихий й з світом дружиш, Насмішник, так кажеш: “Дух маю Святий!”, Ти — глечик із дьогтем, і темряві служиш, Коли ж то не так — ти не був би такий.
Коли цілий день віє вітер холодний І дощ неприємний січе надворі, Чи буде тепло, якщо сонце картонне Повісимо високо ми угорі? Якщо в тобі гордість й брехня проживають, Для цілі своєї Христа ти знайшов, А кажеш, що любиш, труд Божий звершаєш, Зігріє така лицемірна любов? Ні, і ще раз ні! Тож - Покайся, людино, глянь правді у вічі: Не бути осміяним Богу, затям! Скажи лиш Йому, бо живемо не двічі, Намарним по смерті буде каяття.
