Слушай Народ Божий! Голосов: 1 Адрес блога: http://antipa62.livejournal.com/ Добавлен: 2011-07-22 12:30:44 блограйдером Elimelech

ПРОШАЛЬНЕ (дорогій мамі)

2012-07-12 09:12:34 (читать в оригинале)

автор текста: Раїса Будник (м. Тернопіль, Україна)
написать письмо автору

__________________________________


Нестерпний біль стискає груди:
Мов від причалу караблі,
Відходять тихо рідні люди
У вічність з грішної землі.

У вухах — вирок невблаганний,
В очах — розлуки океан,
І помах рук, мов крил, прощальний -
На старті смерті караван.

Гудок тужливо залунає,
Й потягнуть якір із води...
Усе, що з берегом єднає,
Смерть пориває назавжди.

Підносяться безсило руки
До якоря, щоб хоч на мить
Продовжити земніїї муки,
Те, що від Бога, зупинить.

Усе намарно. Безпорадно
Приймається буття, як є:
Не ми — тут смерть керує владно,
Господь ту владу їй дає.

Відходять кораблі за обрій,
Мов вирій восени у даль,
Й лишають на землі скорботній
Розлуки біль, душі печаль.

А ще вінки, зітхання, сльози,
Депресію, грудки землі
І усмішку на целюлозі -
Портрет рідненький на столі...

Години так ідуть квапливо -
За обрій вічності спішать
Й нагадують всім: як важливо
Любити, вірити, прощать.

Бо з цим підемо у мандрівку,
Бо лиш з таким зустріне Спас:
З припливу прийме у домівку,
Де перейшов у вічність час.

Любов для коробля — вітрила,
А прощення — прозоре скло,
Ненависть же ж підріже крила,
У вир потягне судно зло.

Ось знову корабель зникає
За небокраєм. Зникнем й ми
Із тим, що в серце назбираєм.
Подумай: з чим відплинеш ти?

---