| Сегодня 30 марта, понедельник |
      |
  
|
  
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
Главная /
Каталог блоговCтраница блогера Блоґ Артема Бебика/Записи в блоге |
 |
Блоґ Артема Бебика
Голосов: 1 Адрес блога: http://artem-bebik.blogspot.com/ Добавлен: 2012-11-22 21:24:28 |
Конкурс шведингу в Миколаєві
2012-12-20 02:56:00 (читать в оригинале)От знаєте, як воно інколи буває - сидиш собі та й не відаєш, що навколо твориться. І думаєш безнадійно - Биколаїв, Нарколаїв, геть нічого цікавого не відбувається. Вибачте, однак я вимушений розвіяти ваші ілюзії - наразі говоритимемо про місцевий кінематограф.
На минулих вихідних у Миколаєві проходила визначна (для декого) подія - швединг, яку я не міг оминути увагою та, звісно ж, узяв участь.
Перш за все поясню, що воно таке:
Швединг - це створення саморобних ремейків на відео. Термін був вигаданий французьким режисером Мішелем Ґондрі у фільмі "Перемотка" ("Be Kind Rewind").
Арт-Оптимісти". І цього року організатори заходу поставили за мету зйомку переробок різноманітних музичних кліпів.
На все про все команди мали 2 доби: конкурс стартував у п'ятницю о 19:00, а вже готовий результат, свіженькі шведингокліпони орги приймали в неділю о 19:00. Наступного ж дня, у понеділок о 17:00 (вельми незручний час, мінусую), запровадили показ ремейків у "Мультиплексі" (це кінотеатр миколаївський такий, якщо що), підводили підсумки та, власне, визначали переможців методом голосування глядачів (за таку концепцію плюсую).
***
Перше місце посіла команда миколаївських хезеемщиків "Святий Себастіян", котра зняла ремейк на кліп Queen - I Want to Break Free - і, як на мене, посіла заслужено: майстерна постановка, харизматичний головний герой, влучний вибір кліпу (до речі, ми самі думали його взяти, але хлопці нас випередили).
***
Друге місце. Оце вони розгулялися (базарю). "Вони" - це "Rat Zeppelin", які покреативили на декструктивно-іронічний манер, взявши за точку опори кліп Fatboy Slim - Push the Tempo. Чесно кажучи, реготав упродовж усього перегляду, а оскільки відео показували першим, то приблазнюватий настрій мені було забезпечено на весь шведингосеанс.
На жаль, не знайшов їхній відос на ютюбі. Якщо хтось заллє - відпишіть мені, вставлю на законне місце.
***
Третє місце: особливої оригінальності я не помітив, позаяк відхід від першоджерела, себто кліпу Oren Lavie - Her Morning Elegance, мінімальний; та й поугорати я прийшов, а не ваніллю завантажуватися (це лише моя думка, не зважайте), проте за режисуру, монтаж і витримку команді "Нічна зміна" ставлю твердий
***
Врешті-решт доплентався до команди "Г.Ц.П.", учасником котрої я й був. Наша переробка кліпу Prodigy - Smack My Bitch Up посіла скромне п'яте місце, що, безсумнівно, обернулося приємною несподіванкою.
Від себе додам, що процес створення ремейку справив на мене неабияке враження, увімкнув mode "піднесення", дав нагоду познайомитися/поспілкуватися з цікавими людьми та подарував небуденний досвід. На даний момент гадаю, що з радістю зніматимуся й надалі у подібних творіннях сірого міста корабелів.
Якщо маєте чим поділитися стосовно даного шведингу - ласкаво прошу відписуватися в коментах.
Літературно-музичний вечір у "Камчатці"
2012-12-03 02:14:00 (читать в оригинале)У перший день зими (це 01.12.2012) у кафе "Камчатка" (це Миколаїв) відбувся літературно-музичний вечір. Читали вірші, прозу, грали та співали. Захід організував талановитий поет Олег Дорош.
 |
| Афішу, до речі, я робив. |
Теплий настрій", від імені якого влаштовувався вечір, свою назву підтвердив). А з іншого боку захід видався, далебі, андерґраундним і навіть певним чином хардкорним.
 |
| Шматок публіки. |
Що ж, аби не бути багатослівним, просто представлю учасників, котрих я залуїзив. І себе.
Спочатку себе, звісно ж.
Коротке кохання
або
Новелетка, де кожне слово починається на К
*Присвячується Богданові Косіву
Кніколи кне кходив кдо клюбів (кхіка кж), ка ктут кбрат кдвоюрідний кз Києва кприїхав кі кпотягнув. Квін кмодний, кстоличний кпацан, ку кбудь-якій ктусовці кдуша компанії, ка ктьолки кза кним ктабунами кбігають.
Клюб кзнаходився кнеподалік квід кмоєї кхати, ктож кїхати кнікуди кне кдовелося. Кприйшли. Ктусили, Ктусили. К’я, кзвісно, кнікого кне кпідчепив - ксоромився. Кбрат кількох ктьолок ку кпараші квиїбав (кза кйого ксловами). Кобразливо.
Кповерталися кдодому кпід кранок. Кбачимо - кдві кдівчини кідуть. Кбрат кпідйобує - кпознайомся. Ка кв кмене ксамого ктаке книюче квідчуття кдискомфорту квнизу кспини - кі краптом кнаважився. Кпривітався (кхоча кнасправді кце кбуло крадше ксхоже кна кнерозбірливе кбеекання). Кодна кз кдівчат кі квідповідає: "Квід’їбись". Кмабуть, к’я кстав каж кчервоний квід ксорому кта клюті: "Кале кж..." Кне квстиг кдоговорити, кбо кодна кз кних кдістала кніж кі кпирнула кмене кілька кразів ку кживіт. Кдівчина кпоклала кзброю кназад кдо ксумочки, кі кподружки кпішли ксобі кдалі.
К.К. Клежу кв креанімації. Ксуд кдівчину квиправдав - квона кжінка кже.
29.11.2012
***
Одного разу учень запитав у Майстра: — Чи довго чекати змін на краще? — Та від'їбися вже від мене, звідки мені знати! — відповів Майстер.
***
- Як називається мусульманин за штурвалом літака?
- Пілот.
***
Дуже коротке есе про сучасні літературні справи
Постмодернізм. Епоха "після всього". Зараз літературі не вистачає свіжості. Усі історії написані, усі теми вичерпані.
Хуїта! Ой, вибачте, тобто: Маячня!
От поговорімо про те, про що не пишуть.
Наприклад, про страх того, що сміятимешся з каліки. "Як же так, що ти за моральна потвора, ко-ко-ко" - і все, архетип Персони зруйновано. Шок, жах. Ось вам і конфлікт для твору.
Чи подібне - регіт з чужого горя. Наприклад, зустрічаєшся з другом, а він каже, що його люба бабуся померла. Тягне заржати як коняка, а ти стримуєшся, стримуєшся. Тут уже навіть за соціальну Маску не йдеться – просто хороші друзі в супермаркетах не продаються.
Чи погомонімо про таку вельми цікаву фобію (даруйте, жінки, вона стосується тільки чоловіків): страх посцяти, коли хтось поруч. І не брешіть, що у вас такого немає.
Я, наприклад, дійсно боюся сцяти в пісуари. І від цієї напасті рятує лише алкогольне сп'яніння (тоді дійсно байдуже, де мітити територію – і я не тільки про пісуари). Може фобія з'явилася, коли в шкільному туалеті жартома робили "шторм на кораблі". А може ні. Як казав мудрець Ескобар: "Ну хуй його знає".
Поки що все.
Виїбнувся? Молодець.
***
Садок вишневий коло хати?
Ніхуя.
Депресивні райони, сірі хрущовки постіндустріального формату.
Вони кінчають болем хворої простати.
А нам ту сперму пожирати?
Ні, дякую.
27.11.2012
***
У самому кінці публіка ще попрохала зачитати "Гімн епохи" - я й зачитав, що можна благополучно побачити на відео.
***
Роман Неграмотний читав більше матеріалу, ніж на минулому літвечорі. Дуже сподобалася подача (росте бро), самі можете зацінити.
***
Помнить О Дружбе (Ірина Павленко) поділилася своєю поезією. На жаль, не з самого початку зняв, бо виходив зустрічати друзів. Але маємо, що маємо.
***
Таня Грачова порадувала божевільною прозою. Особливо про дівчат, що лопаються.
***
Дебютувала на вечорі моя хороша подружка Любов Терещенко.
 |
| Люба читає. |
Війна в собі
Останній вірш, що витрачу на тебе,
Останній аркуш, залишки чорнил.
Останні краплі… І нема чорнил,
як і немає крил.
Нема вітрил.
Вітрил, що триста днів несли по хвилях,
По хвилях серед айсбергів й снігів,
Мою свідомість, що не розуміла,
Якого зла ти заподіяти хотів.
Чи не хотів?
Або не знав.
Не знав, що образи твої двоїлись,
Фатальність протиріч не розумів,
Що руйнівною силою стає мінливість
І нищить всі досягнення життів.
Моїх життів.
Руйнує.
Галактику мою, мою планету,
Усе моє повітря, простір мій.
Захоплює в тісні свої тенета
Усе, що будувалося в мені
так довго.
А тепер -
Двоє тебе крізь простір мого Я
Крокуєте. Грабуючи. Війною.
Терактами. І вже тепер ніяк
Не залишитися мені живою
із тобою.
З котрим тобою?
Тобою, що дістане перемогу,
Серед руїн себе в полон вкраде,
Отримає квиток у ту дорогу,
В кінці якої назавжди впаде.
Впаде у прірву.
Постріл. Все.
Дуель скінчилась. Чорний сніг.
Спадає тихо. Тихо надто. Болюче тихо.
Ти не зміг… Твоя могила біля ніг.
І ще одна - то теж твоя.
Також твоя.
А далі я.
У темряві я пил ковтаю, що розриває.
Я - зникаю. Мій простір творить нове Я.
Із попелу твого ім`я, з уламків війн.
Мені – живій.
Без тебе.
Без обох тебе.
Останній вірш, що витрачу на тебе,
Останній аркуш, залишки чорнил.
Останні краплі… І нема чорнил,
як і немає крил.
Нема вітрил.
Вітрил, що триста днів несли по хвилях,
По хвилях серед айсбергів й снігів,
Мою свідомість, що не розуміла,
Якого зла ти заподіяти хотів.
Чи не хотів?
Або не знав.
Не знав, що образи твої двоїлись,
Фатальність протиріч не розумів,
Що руйнівною силою стає мінливість
І нищить всі досягнення життів.
Моїх життів.
Руйнує.
Галактику мою, мою планету,
Усе моє повітря, простір мій.
Захоплює в тісні свої тенета
Усе, що будувалося в мені
так довго.
А тепер -
Двоє тебе крізь простір мого Я
Крокуєте. Грабуючи. Війною.
Терактами. І вже тепер ніяк
Не залишитися мені живою
із тобою.
З котрим тобою?
Тобою, що дістане перемогу,
Серед руїн себе в полон вкраде,
Отримає квиток у ту дорогу,
В кінці якої назавжди впаде.
Впаде у прірву.
Постріл. Все.
Дуель скінчилась. Чорний сніг.
Спадає тихо. Тихо надто. Болюче тихо.
Ти не зміг… Твоя могила біля ніг.
І ще одна - то теж твоя.
Також твоя.
А далі я.
У темряві я пил ковтаю, що розриває.
Я - зникаю. Мій простір творить нове Я.
Із попелу твого ім`я, з уламків війн.
Мені – живій.
Без тебе.
Без обох тебе.
***
Цей день
В один із днів, такий, як цей,
Побачу я твоє лице,
Усе у зморшках і у шрамах,
І ти мовчатимеш так само,
Як і колись, в цей самий день.
Мовчи, мовчи, мовчи ще довше,
Роби між нами порожнечу,
У кілометрів сто завдовжки.
Створи її - це ж так доречно.
Дивись, дивись, дивись глибоко,
Роби все так, щоб я боялась,
Дивись крізь мене третім оком,
Щоб там нічого не сховалось.
Кохай, кохай, кохай фальшиво,
Неправдою мене кохай.
Ненавистю, це ж так красиво:
Кажи, що хочеш, ображай!
Кричи, кричи, кричи щосили -
Всю злість свою вкладай у крик,
Бо я чомусь тебе любила,
А ти до того майже звик.
Тепер зникай, зникай надовго,
Ховайся далі від людей,
Рушай, будуй свою дорогу,
Зі зраджених моїх ідей.
Пройдуть роки. І в день, як цей,
Побачиш ти своє лице.
Але в мені. Без здивування,
Не зрадивши свого мовчання…
Ти проклинатимеш цей день.
В один із днів, такий, як цей,
Побачу я твоє лице,
Усе у зморшках і у шрамах,
І ти мовчатимеш так само,
Як і колись, в цей самий день.
Мовчи, мовчи, мовчи ще довше,
Роби між нами порожнечу,
У кілометрів сто завдовжки.
Створи її - це ж так доречно.
Дивись, дивись, дивись глибоко,
Роби все так, щоб я боялась,
Дивись крізь мене третім оком,
Щоб там нічого не сховалось.
Кохай, кохай, кохай фальшиво,
Неправдою мене кохай.
Ненавистю, це ж так красиво:
Кажи, що хочеш, ображай!
Кричи, кричи, кричи щосили -
Всю злість свою вкладай у крик,
Бо я чомусь тебе любила,
А ти до того майже звик.
Тепер зникай, зникай надовго,
Ховайся далі від людей,
Рушай, будуй свою дорогу,
Зі зраджених моїх ідей.
Пройдуть роки. І в день, як цей,
Побачиш ти своє лице.
Але в мені. Без здивування,
Не зрадивши свого мовчання…
Ти проклинатимеш цей день.
АФТЕПАТІ
Після літвечору пішли в епічний дворик під назвою "горішник". Але не треба описів, краще відео - замість тисячі слів.
А загальну атмосферу прекрасно охарактеризовує ця надзвичайна пісня:
Наче все. А ви обов'язково залишайте коменти, якщо є щось додати.
Літературно-музичний вечір у "Камчатці"
2012-12-03 02:14:00 (читать в оригинале)У перший день зими (це 01.12.2012) у кафе "Камчатка" (це Миколаїв) відбувся літературно-музичний вечір. Читали вірші, прозу, грали та співали. Захід організував талановитий поет Олег Дорош.
|
| Афішу, до речі, я робив. |
Теплий настрій", від імені якого влаштовувався вечір, свою назву підтвердив). А з іншого боку захід видався, далебі, андерґраундним і навіть певним чином хардкорним.
|
| Шматок публіки. |
Що ж, аби не бути багатослівним, просто представлю учасників, котрих я залуїзив. І себе.
Спочатку себе, звісно ж.
Коротке кохання
або
Новелетка, де кожне слово починається на К
*Присвячується Богданові Косіву
Кніколи кне кходив кдо клюбів (кхіка кж), ка ктут кбрат кдвоюрідний кз Києва кприїхав кі кпотягнув. Квін кмодний, кстоличний кпацан, ку кбудь-якій ктусовці кдуша компанії, ка ктьолки кза кним ктабунами кбігають.
Клюб кзнаходився кнеподалік квід кмоєї кхати, ктож кїхати кнікуди кне кдовелося. Кприйшли. Ктусили, Ктусили. К’я, кзвісно, кнікого кне кпідчепив - ксоромився. Кбрат кількох ктьолок ку кпараші квиїбав (кза кйого ксловами). Кобразливо.
Кповерталися кдодому кпід кранок. Кбачимо - кдві кдівчини кідуть. Кбрат кпідйобує - кпознайомся. Ка кв кмене ксамого ктаке книюче квідчуття кдискомфорту квнизу кспини - кі краптом кнаважився. Кпривітався (кхоча кнасправді кце кбуло крадше ксхоже кна кнерозбірливе кбеекання). Кодна кз кдівчат кі квідповідає: "Квід’їбись". Кмабуть, к’я кстав каж кчервоний квід ксорому кта клюті: "Кале кж..." Кне квстиг кдоговорити, кбо кодна кз кних кдістала кніж кі кпирнула кмене кілька кразів ку кживіт. Кдівчина кпоклала кзброю кназад кдо ксумочки, кі кподружки кпішли ксобі кдалі.
К.К. Клежу кв креанімації. Ксуд кдівчину квиправдав - квона кжінка кже.
29.11.2012
***
Одного разу учень запитав у Майстра: — Чи довго чекати змін на краще? — Та від'їбися вже від мене, звідки мені знати! — відповів Майстер.
***
- Як називається мусульманин за штурвалом літака?
- Пілот.
***
Дуже коротке есе про сучасні літературні справи
Постмодернізм. Епоха "після всього". Зараз літературі не вистачає свіжості. Усі історії написані, усі теми вичерпані.
Хуїта! Ой, вибачте, тобто: Маячня!
От поговорімо про те, про що не пишуть.
Наприклад, про страх того, що сміятимешся з каліки. "Як же так, що ти за моральна потвора, ко-ко-ко" - і все, архетип Персони зруйновано. Шок, жах. Ось вам і конфлікт для твору.
Чи подібне - регіт з чужого горя. Наприклад, зустрічаєшся з другом, а він каже, що його люба бабуся померла. Тягне заржати як коняка, а ти стримуєшся, стримуєшся. Тут уже навіть за соціальну Маску не йдеться – просто хороші друзі в супермаркетах не продаються.
Чи погомонімо про таку вельми цікаву фобію (даруйте, жінки, вона стосується тільки чоловіків): страх посцяти, коли хтось поруч. І не брешіть, що у вас такого немає.
Я, наприклад, дійсно боюся сцяти в пісуари. І від цієї напасті рятує лише алкогольне сп'яніння (тоді дійсно байдуже, де мітити територію – і я не тільки про пісуари). Може фобія з'явилася, коли в шкільному туалеті жартома робили "шторм на кораблі". А може ні. Як казав мудрець Ескобар: "Ну хуй його знає".
Поки що все.
Виїбнувся? Молодець.
***
Садок вишневий коло хати?
Ніхуя.
Депресивні райони, сірі хрущовки постіндустріального формату.
Вони кінчають болем хворої простати.
А нам ту сперму пожирати?
Ні, дякую.
27.11.2012
***
У самому кінці публіка ще попрохала зачитати "Гімн епохи" - я й зачитав, що можна благополучно побачити на відео.
***
Роман Неграмотний читав більше матеріалу, ніж на минулому літвечорі. Дуже сподобалася подача (росте бро), самі можете зацінити.
***
Помнить О Дружбе (Ірина Павленко) поділилася своєю поезією. На жаль, не з самого початку зняв, бо виходив зустрічати друзів. Але маємо, що маємо.
***
Таня Грачова порадувала божевільною прозою. Особливо про дівчат, що лопаються.
***
Дебютувала на вечорі моя хороша подружка Любов Терещенко.
|
| Люба читає. |
Війна в собі
Останній вірш, що витрачу на тебе,
Останній аркуш, залишки чорнил.
Останні краплі… І нема чорнил,
як і немає крил.
Нема вітрил.
Вітрил, що триста днів несли по хвилях,
По хвилях серед айсбергів й снігів,
Мою свідомість, що не розуміла,
Якого зла ти заподіяти хотів.
Чи не хотів?
Або не знав.
Не знав, що образи твої двоїлись,
Фатальність протиріч не розумів,
Що руйнівною силою стає мінливість
І нищить всі досягнення життів.
Моїх життів.
Руйнує.
Галактику мою, мою планету,
Усе моє повітря, простір мій.
Захоплює в тісні свої тенета
Усе, що будувалося в мені
так довго.
А тепер -
Двоє тебе крізь простір мого Я
Крокуєте. Грабуючи. Війною.
Терактами. І вже тепер ніяк
Не залишитися мені живою
із тобою.
З котрим тобою?
Тобою, що дістане перемогу,
Серед руїн себе в полон вкраде,
Отримає квиток у ту дорогу,
В кінці якої назавжди впаде.
Впаде у прірву.
Постріл. Все.
Дуель скінчилась. Чорний сніг.
Спадає тихо. Тихо надто. Болюче тихо.
Ти не зміг… Твоя могила біля ніг.
І ще одна - то теж твоя.
Також твоя.
А далі я.
У темряві я пил ковтаю, що розриває.
Я - зникаю. Мій простір творить нове Я.
Із попелу твого ім`я, з уламків війн.
Мені – живій.
Без тебе.
Без обох тебе.
Останній вірш, що витрачу на тебе,
Останній аркуш, залишки чорнил.
Останні краплі… І нема чорнил,
як і немає крил.
Нема вітрил.
Вітрил, що триста днів несли по хвилях,
По хвилях серед айсбергів й снігів,
Мою свідомість, що не розуміла,
Якого зла ти заподіяти хотів.
Чи не хотів?
Або не знав.
Не знав, що образи твої двоїлись,
Фатальність протиріч не розумів,
Що руйнівною силою стає мінливість
І нищить всі досягнення життів.
Моїх життів.
Руйнує.
Галактику мою, мою планету,
Усе моє повітря, простір мій.
Захоплює в тісні свої тенета
Усе, що будувалося в мені
так довго.
А тепер -
Двоє тебе крізь простір мого Я
Крокуєте. Грабуючи. Війною.
Терактами. І вже тепер ніяк
Не залишитися мені живою
із тобою.
З котрим тобою?
Тобою, що дістане перемогу,
Серед руїн себе в полон вкраде,
Отримає квиток у ту дорогу,
В кінці якої назавжди впаде.
Впаде у прірву.
Постріл. Все.
Дуель скінчилась. Чорний сніг.
Спадає тихо. Тихо надто. Болюче тихо.
Ти не зміг… Твоя могила біля ніг.
І ще одна - то теж твоя.
Також твоя.
А далі я.
У темряві я пил ковтаю, що розриває.
Я - зникаю. Мій простір творить нове Я.
Із попелу твого ім`я, з уламків війн.
Мені – живій.
Без тебе.
Без обох тебе.
***
Цей день
В один із днів, такий, як цей,
Побачу я твоє лице,
Усе у зморшках і у шрамах,
І ти мовчатимеш так само,
Як і колись, в цей самий день.
Мовчи, мовчи, мовчи ще довше,
Роби між нами порожнечу,
У кілометрів сто завдовжки.
Створи її - це ж так доречно.
Дивись, дивись, дивись глибоко,
Роби все так, щоб я боялась,
Дивись крізь мене третім оком,
Щоб там нічого не сховалось.
Кохай, кохай, кохай фальшиво,
Неправдою мене кохай.
Ненавистю, це ж так красиво:
Кажи, що хочеш, ображай!
Кричи, кричи, кричи щосили -
Всю злість свою вкладай у крик,
Бо я чомусь тебе любила,
А ти до того майже звик.
Тепер зникай, зникай надовго,
Ховайся далі від людей,
Рушай, будуй свою дорогу,
Зі зраджених моїх ідей.
Пройдуть роки. І в день, як цей,
Побачиш ти своє лице.
Але в мені. Без здивування,
Не зрадивши свого мовчання…
Ти проклинатимеш цей день.
В один із днів, такий, як цей,
Побачу я твоє лице,
Усе у зморшках і у шрамах,
І ти мовчатимеш так само,
Як і колись, в цей самий день.
Мовчи, мовчи, мовчи ще довше,
Роби між нами порожнечу,
У кілометрів сто завдовжки.
Створи її - це ж так доречно.
Дивись, дивись, дивись глибоко,
Роби все так, щоб я боялась,
Дивись крізь мене третім оком,
Щоб там нічого не сховалось.
Кохай, кохай, кохай фальшиво,
Неправдою мене кохай.
Ненавистю, це ж так красиво:
Кажи, що хочеш, ображай!
Кричи, кричи, кричи щосили -
Всю злість свою вкладай у крик,
Бо я чомусь тебе любила,
А ти до того майже звик.
Тепер зникай, зникай надовго,
Ховайся далі від людей,
Рушай, будуй свою дорогу,
Зі зраджених моїх ідей.
Пройдуть роки. І в день, як цей,
Побачиш ти своє лице.
Але в мені. Без здивування,
Не зрадивши свого мовчання…
Ти проклинатимеш цей день.
АФТЕПАТІ
Після літвечору пішли в епічний дворик під назвою "горішник". Але не треба описів, краще відео - замість тисячі слів.
А загальну атмосферу прекрасно охарактеризовує ця надзвичайна пісня:
Наче все. А ви обов'язково залишайте коменти, якщо є щось додати.
Перша публікація: оповідання "Ті, що співають в Едені"
2012-11-22 03:02:00 (читать в оригинале)Сталася подія - один з моїх прозових творів (нарешті?) опубліковано.
Ще торік я відправляв оповідання "Ті, що співають в Едені" на обласний конкурс молодих літераторів "Золота Арфа". Відверто кажучи, стільки часу пройшло з моменту подання матеріалу, що й підзабув уже, а тут у понеділок дзвонять і раптово: "Приходьте завтра на нагородження". А я ж друге місце в номінації "Проза" посів.
Сходив я на захід, посидів там, отримавши врешті-решт статуетку, диплом (не паперовий), квіточки та - найголовніше - декілька примірників збірки "Золота арфа 2012". (До речі, офіціоз ще радянського ґатунку страшенний - але ж оцінювальне сприйняття не потрібне).
Ця публікація на папері (друк наукової статті я не лічу) підвела підсумок двох років інтенсивного задрочування письменства (яке я завершив відносно нещодавно). Наочний результат, так би мовити. Його нижче і подаю на розсуд читачів - був би дуже вдячний за відгуки.
 |
Після нагородження. |
| Пруф. Прізвище неправильно написали, але я не скаржуся. |
Тэги: артем, арфа, бебик, золото, микола, опов, постмодерн, проза, публ, сучукрл, укра
Постоянная ссылка
Перша публікація: оповідання "Ті, що співають в Едені"
2012-11-22 03:02:00 (читать в оригинале)Сталася подія - один з моїх прозових творів (нарешті?) опубліковано.
Ще торік я відправляв оповідання "Ті, що співають в Едені" на обласний конкурс молодих літераторів "Золота Арфа". Відверто кажучи, стільки часу пройшло з моменту подання матеріалу, що й підзабув уже, а тут у понеділок дзвонять і раптово: "Приходьте завтра на нагородження". А я ж друге місце в номінації "Проза" посів.
Сходив я на захід, посидів там, отримавши врешті-решт статуетку, диплом (не паперовий), квіточки та - найголовніше - декілька примірників збірки "Золота арфа 2012". (До речі, офіціоз ще радянського ґатунку страшенний - але ж оцінювальне сприйняття не потрібне).
Ця публікація на папері (друк наукової статті я не лічу) підвела підсумок двох років інтенсивного задрочування письменства (яке я завершив відносно нещодавно). Наочний результат, так би мовити. Його нижче і подаю на розсуд читачів - був би дуже вдячний за відгуки.
|
| Після нагородження. |
| Пруф. Прізвище неправильно написали, але я не скаржуся. |
Категория «Наблюдения»
Взлеты Топ 5
 | ||
|
+1482 |
1510 |
Juri13139 |
|
+1449 |
1484 |
Elen_i_rebyata |
|
+1430 |
1508 |
Дрочливый_Драчун |
|
+1419 |
1505 |
Малти_Ошер |
|
+1349 |
1590 |
@дневники: ~ Mikeko ~ - Пусть все думают, что было так! :) |
Падения Топ 5
 | ||
|
-3 |
1184 |
Сайт визажиста Мокровой Инны блог |
|
-5 |
1434 |
Экспериментальный блог |
|
-7 |
85 |
Народные методы, средства, способы лечения. |
|
-7 |
5 |
afrika-abr |
|
-8 |
41 |
Elephant_Talk |
Популярные за сутки
Загрузка...
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.