Каталоги Сервисы Блограйдеры Обратная связь Блогосфера
Какой рейтинг вас больше интересует?
|
У стилі Жидорептилії: Артем Бебик у Києві2014-12-03 16:45:00... стали на заваді поезії. По завершенні та ... + развернуть текст сохранённая копия У Києві все дуже просто: понаїжджаєш виступити один раз, а виступаєш три. Але давайте по порядку. проїхав свою зупинку. Певно, через те, що вона була кінцева. Зранку на Київському вокзалі гарно. Я вперше почув стільки української в столиці. Або вуші розгорнулися, або то люди перестали соромитись після Майдану (це ПЕРЕМОГА). Та довго я в тому царстві похмілля і виталищі екстренних запахів не задержувався. При виході причепився хлопець зі славаукраїнськими стрічками. Цікаво, як же ж то він здогадався, що я укроп їбаний. Що ж, за прозірливість дав йому двадцятку, урочисто прийняв дві стрічечки - для мене та бонусна для "дівчини". А шо, хай буде ще більше стрічок, різних і ладних. http://instagram.com/p/v-fzeRnXTu По приїзді в центр я першим ділом ділом завітав у Музей Української Літератури, то видалася не неділя, що врешті-решт мені вдалося пороздивлятися тамтешні експонати. І, чесно скажу, було на що позорити. Це й "Обличчя Майдану" з гарними картинками та пам'ятками Революції Духу, і виставка староукраїнських видань - од Федорова до Шеви, і експозиція на пам'ять Стуса та Ко. Як опинитеся в Києві, дуже рекомендую відвідати. http://instagram.com/p/v-nwfZnXWL Відтак на хвилі літературщини завітав у Читай-город. Щоб ви розуміли різницю між миколаївськими та київськими книжковими магазинами: Миколаїв - У вас є Антонич? - А хто ета? Київ - Ви маєте Антонича? - Авжеж, є дві збірки, красива та... - Некрасива? ХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХ Отже, взяв обидві та радів, що назавтра міг насолоджуватися не тільки ранковим актом полегшення, а й досипнути дрібку шикарної магії слова. Так, я знаюся на гедонізмові. Ам а хасла Далі зустрівся з Валіком, він нарешті показав мені щось окрім вишгороду-даунтауну. Ходили-гуляли, а перед самим літературником виявили, що в Києві ніхто інший як великий миколаївський поет Олег Дорош. Він пропускав з Юрком Матевощуком з Тернополя по кухлеві живого пива. І це після з'їзду спілки великих українських бюрократів, себто Спілки Письменників України. Хлопці ще святі, я б на їхньому місці після такого вмазався трьома дозняками воскресального геричу, знюхав залізну дорогу цілющого коксу та обколовся би ще відром шкідливішої за алкоголь трави. Та, на щастя, я не в спілці письменників, всім xSTREETRACEx. Хлопці пообіцяли, що на літературник піти не зможуть, бо поїзд і всі діла. Дорош став клятвопреступником, але про це пізніше. А що раніше? Ми нарешті добулися арт-простору Тахелес, зразу котировочка - дуже затишний хіпстерський заклад ("хіпстерський" - це комплімент, від to hip - шарити). І люди там хороші. не тільки власники, а й гості. Наприклад, нарешті привітав живовидячки самого розбудовувача української мережевої культури Курки Аалямб. З самого початку людей навідалося геть небагато. Таким чином, умови були якнайсприятливіші, аби вперше спробувати нову фішку - поетичне жеребкування. Знаєте, як оті недолугі китайські пророцтва у тістечках? Хіба долугі й без тістечок (тільки глінтвейн, тільки хардкор). Суть у тім, що я перетасував аркуші з віршами, а потому почережно пропонував кожному слухачеві витягнути з колоди, ой, себто, зі стосу той аркуш, котрий дивиться на неї чи нього: цікаво ж, чим та доля здивує. Особливо не дивувала, хоча слухачі та я лишилися задоволені. Набагато прикольніше в цьому плані було, коли ми вже вдруге повернулися з кагалом чернігівських творчєскіх. Прикладом, юнка з видатними бровами витягнула вірша "Точені брови...". До речі, чернігівську флейву забрали з іншого заходу, де вони співали та показували колажі (було і два зі мною), усе це ми встигли (фууух), поки тривала кількагодинна перерва. Заодно підібрали й Алєжу, котрий спізнився на потяг. Великі чернігівські колажисти вручили мені такі колажі. Прокоментую словами великого донбаського музики Ескобара: "то шо отето от отето я ващє ахєрєвший, шо ета блядь такоє (нах), н', в натурє, у нас на ріпітіции чувакі так пріходят паугарать". *** Дорогою назад якось усі розповзлися, тому не всім пощастило стати свідком Притичини Григора у Сільпо. Що за притичина? Прошу, відево (питайтесь, коли шо не ясно): *** У другому читанні було гамірніше та спілкувальніше. Одна дівчинка навіть так захотіла мене, що аж почала критикувати. Буцімто я не знаю, що декламатор з мене так собі (після 18 годин на ногах), та через це незнання й роздаю так ненав'язливо аркуші з віршами - точно не для того, аби моє декламаторські огріхи не стали на заваді поезії. По завершенні та дівчинка так захоробрилася, що аж зачитала свій римований уривок з дівочого з щоденника, котрий чомусь назвала віршем. Дівчинка мила, не хотів її ображати, то сказав, що спадає на Полозкову. Хоча Полозкову я ніколи не читав і не слухав, а насправжки то стеменнісінько наше всьо Ксенія Слободенюк. Присутні були настільки приємними співтусовниками, що ми ледь не профукали остатнюю електричку до Чернігівської (м), де нас з Олежою вписав великий український програміст і король хіпстерів Валентин. (пізніше ще будуть світлини з другого читання) *** Здавалось би, ранок неділі не провішав біди. Проте перед самим нашим од'їздом ми втрапили на анімку київського аніме-клюбу Міцурукі. Там тусувалися няшні тяни, куни, ба навіть лолі та великий український хіка Цейво. І цьому вельмикавайному панству з задоволенням зачитав кілька віршиків. Не вірите, що я настільки модний анімешник? А я маю речові докази: І ще - віршик для хіканів. прост)))00 Гудить комп'ютер поночі залипло Зсинялі тіні меркнуть без устану Вірші з екрану зрізують бадилля Інфобрудових соцмережних ран Спалає хіка в сутінку програми Злітає з хури інтернет-залежних У високості понадхмарній (теґів) Не всне уже ніколи як ізпрежди *** Вроді би вже й ніц написати, а нє. Адже великі українські поети не можуть без приключок доїхать додому. Я ж навіть не кажу про те, що я випадково був купив квиток на 29, що мусив домовлятися з провідником как мужик с мужиком. Просто крім великого українського поета Олега Дороша в поїзді ще їхала велика українська поетеса Олекса Озерова. А, як відомо, трі паета - ета сіла. Зрештою, уперше за життя побував у вагоні-ресторані. Щоправда, там ніхуя не було, тому нас вигнали, що ми нічо' не замовили. Поки що все. Дякувати поіменно вже не модно, тим-то просто подякую всім живим істотам. Отаким чином: на початку цієї зимної зими почастую вас трошкилітом. Смачного! Закоханий у літо Залюблений у бочку пива Підпалену. Гнітом лижуть Пломінь лижі Я злітаю з трампліну До отвіту на питання: Кого це колише? Тэги: веч?р, ки?в, л?тературний, поез?я У рамках ХАТА.ПТАХ і поза - Х*рсон і не тільки2014-11-11 18:35:00Облом, звісно, звітувати про виступи, але про цей у Херсоні я не міг не написати. Бодай через те, що ... + развернуть текст сохранённая копия Облом, звісно, звітувати про виступи, але про цей у Херсоні я не міг не написати. Бодай через те, що їхавши потягом з Херсону до Миколаєва, я випадково потрапив до Одеси. Але давайте по порядку про цей найспонтанніший виступ у моєму житті. Почалося все з того, що мені (по блату) запропонували виступити в Херсоні у рамках туру ХАТА.ПТАХ. Ну, я подумав - хулі, все одно ще ніколи не читав свій хіп-хап у цьому місті, а добутись туди - геть нічого. Отже, так стався мій перший літвечір, де виступ не був жодним чином проанонсований. Три Мудреці", де ми по прибуттю пили чудовий пуерчик і яку я залюбки прорекламую та радитиму відвідати всім, хто їде до Херсону (по секрету: адреса - вул. Жовтневої Революції 35, код входу у двір - 3 та 5). Сам виступ вийшов бомбезний - зіграла ролю затишна атмосфера закладу та, звісно ж, чудові люди, котрі й сотворили сію дивную атмосхверу. Ну що мені говорити, ліпше самі зобачте. Ось декілька фоточок виступу: Зламав п'ясток і радію. Чухаю носика. Люблю людей. Задумався про те, як сильно люблю людей. Глядачі-виступачі. Гарна людина Олексій висмоктує мозок гітари. Гарна людина Дмитро. Гарний чай. Гарна людина Ірина робить губки качечкою. Гарна людина Ірина ліпить сферу. Гарна людина Ірина дихає. Мініатюра "Чайник, чай і глобалізація". Гарна людина Сергій діджерідує. Гарна людина Сергій прицінуює, за скі'ки можна продати гітарку на Центраші. "Ваша гітарка?" "Даже на полтішок не потяне." "Та да, розкажи." "Я такі за сотку бачив." "А в єнотовидної собаки хуй бачив?" "..." Руки гарної людини та барабанчик. Гарна людина Сергій радіє життю. Гарна людина Артем учитель дзен. Гарна людина Артем танцює верхній брейк. Гарна людина Артем соромиться бути учителем дзен. Просто гарна людина. *** А ось пару моїх нових віршиків, що я їх там читав: Осіння прогулянка Дихає блиском асфальт Мокротиння одхаркує жовте Ліхтарі роблять казку жовтавим огнем Зжовклий Місяць виглядає вовком Він насичує листя тим полум'ям мокрим. Іскра мокротечі спалить сотні сердець Не червоних А жовтих, геть жовтих Що як листя падуть на масний чорнозем Такий чорний мов скурені бронхи Поболівши, покашлявши вогким Загниють туки-туки мигцем Щоб затим занехаяти тромбів апломби - І скривавити гримини жовчного сонця *** Жовтизна ліхтарів Насичує вулицю чаром А дерева - німі й боязкі Та шляхетні в мундирі туману Північ з'їсть пляму світла умить Зор нема - я у місті Вже нічого мені не горить І не видно тіней падолисту Тільки легіт гойдає пітьму Перелесник сріблястого краю Поцілує цнотливу листву Миг - і лоскотом шелех співає *** Звечорілий кольорами психоделіки Бар Охололий чай Дайте нам ще рому Долити в чашку Ліки проти серця хорого Хіба підігрійте Щоби стомлений теїн згарячити Меланомою ґроґу квітне філіжанка випаровує слово завітне На незабудь метастазами літ *** Той опук принадний підгуб'я Розватрив червоним помаду Я чую як плавають губи У звивистім річищі Лади Довержте ще дров у той пломінь Мов єресь, я прагну горіти Здимаючись димом любові Як згасатим - хильніть керосини *** Ода моїм Ногам Ідеальна гармонія краси люмінісцює з моїх Ніг Ти бачиш яка ніжна шкіра? так і хочеться пестити Ох, а ці вени та прожилки До біса сексуально А пальці - мов струнка талія юнки 10/10 З голубими очами, чорноволоссям Та окулярами в чорній оправі Стрункість і статність дорівнює Божому гніву Коли ступить - Мов Будда Що лишає по собі Бутони розпусти *** Після виступу, взяті приємною стомою, як після палкого сексу, ми дружно рушили на вокзал. Рейс затримали, бо дядьки з автоматами шманали пасажирів з Криму, тож коли ми зайшли до поїзда, я зразу ліг подрімати, хоча мої невтомні товариші-тусовщики пішли тусити до іншого вагону. Прокинувся я від дзвінка нашої пані фоторепортажерки Оксанки: - А ти дє? - Ммм... Еее... Нуу... в поїзді. - Как?! Ну ти дайош, ми ж уже вишлі в Нікалаївє. - Ясненько. Провідник був приголомшений дужче за мене й пропонував одвезти мене безоплатно наступним потягом на Миколаїв, що вирушав у ніч з понеділка на вівторок. Але не варік так довго перебувати в Одесі пацанові, що живе енергією молодості та хардкору. Добре, що Хата.Птах флейва - не тільки бидло з Биколаєва, а й ладненькі дєвачкі з Одеси, котрі й підмогли мені комфортно провести час по прибуттю. Особливо Наталка, котра надала притулок, обігріла, нагодувала, випровадила, дала скористати своєю карткою ПБ. А підсобник повернення до Ніко-сіті Бумер Вова попіклувався про свойого кента і кинув достатній мінімум на ту картку. Укотре переконався, що в мене файні друзі, котрі завжди виручать зі скрути. А чого добились ви? П. С. При цьому я забув гаманець удома і весь цей час був зовсім без грошей (окрім самого кінця). Шо ви там кажете, грошей не вистачає на цікаві мандрівки та пригоди? П.П.С. Ну, і модні дякуйки: Дякую ТретімЗайвим і Вайсворд Нідарос за дезорганізацію - без неї не було б так АХУЇТЄЛЬНО. Оксанці Батори за матчину турботу, щічки хом'ячечка та "її зелені очі" фоторепортажерки. Оленці-не-з-Херсону за хікафемінізм, Россію для русскіх і терплячість. Дякую чайній "Три мудреці", а також особисто Сергієві та пані Парагвайській за прекрасні нагоди понюшити, помацати, посмакувати досхочу. Дякую Артемові Гуменюку за шапку з аурою Світла та Добра. Спасибі Артемові Бебику, що написав такий гарний пост на бложик. Дякую доброму провідникові, що не розбудив мене вчасно, то я побував ще й ув Одесі. Дякую Бумерові a.k.a. Вова за моральну та матеріальну підтримку у зодесиприбиранні. ДаблБі стронґ! Дякую Маргаритці за слушні поради, жодна з котрих не спрацювала. І - насампереднійкінець - Наталці Сміс за вписку, плямисті млинці, водолимонний мед та інші няшності. Тэги: веч?р, л?тературний, поез?я, херсон Літературник Артема Бебика в Живій Шафі @ Чернігів2014-10-19 17:20:00- А шо в Чернігові? - найпопулярніше питання тижня. Що ж, мушу відповісти. Од ... + развернуть текст сохранённая копия - А шо в Чернігові? - найпопулярніше питання тижня. Що ж, мушу відповісти. Од'їхав я в суботу 4 жовтня та, на жаль, мусив пропустити виступ на славаукраїнському літвечорі од миколаївського ЛСД (так, вони тепер пропагують тяжкі наркотики, якщо ви не помітили). Але я не засмутився, бо в Чернігові рівень славаукраїнства зашкалює, тому за тиждень я наситився ним донесхочу. Цього разу я виступав не в якомусь там клубасику чи барчику, а в модній арт-бібліотеці "Жива Шафа", що розташувалася в музеї Галагана. Великий дезайнер, художник, поет, анархіст і просто двометрова людина Григір - один з бібліотекарів, тим-то все було на мазі. Жива Шафа - бібліотека цікавенна, там можна просидювати годинами, роздивляючись рідкісні видання, совєтський антикваріат, генд-мейд од діточок та інших творчих особистостей. Власне, цим я й займався напередодні свого виступу 8 жовтня, щоправда недовго. Дякую головній ініціаторші Шафи Оленці Загребиній за коротку екскурсію. Навзаєм пообіцяв привезти свої книжечки, коли вони будуть (гай-гай, а коли вони будуть?..).
Луцькові, де людей було ще менше). До речі, файний чернігівський світлинороб Рома Закревський. Оленка Загребіна. Ноги Оленки Загребіної. Ноги Артема Бебика. Артем Бебик на троні. І тут. І тут. А ще я бандит. Ділився я переважно тим, що вже було затерте до дірочок у місті наркоманів і корабелів, як з нового літнього, так і зі старого гімноепохівського чи то пак мінімалдзенського. Лише пару віршиків не були ні читані, ні викладені ще ніде, що я й зроблю тут: Зустрів Її А це він. Ну ніхуя собі розклади! Наче й тян, і все при ній Ой, себто - нім Але щось заважає вкусити її зефіру Принадної втіхи *** А я люблю дивитись як помирають бомжі Дісторшином джі-джі-джі По білках очей Ачей Колись заграє пісня Метелика А вам як? мені - ніштяк Болить екзистенція Фен? Нема,є Мартінів теж нема є ті'ки Мартіні заїдаю Строго Beafстроганів на язиці як иній *** Афтепаті, можна сказати тривало допоки я не поїхав з Чернігова. Ми веселились як могли. Наприклад, оце я ладненька краля осені: А ось відеоурок "Як слід спілкуватися з міліцією" од майстра світового класу Григора: *** Знаю, тепер модно дякувати всім поіменно, тож аби на бложик заходило більше хіпстурів, зроблю й собі таке: Дякую Григорові Коцюрі за хіка-відпочинок, дезайнерів у вухах, москалів на ножі во імя Наваросіі, питання на аск.фм і Короля Чуханів Дякую Марині Котченко за довгі дреди, смачний глінтвейн і готичність в отроцтві Дякую Фолкові за пречудові вірші, Кровосток та бальзамчик у підчернігівськім лісі Дякую Олені Загребиній не тільки за Живу Шафу, а й за заразливий сміх і доброту (дідько, знову я став добрим) Дякую Олі Гончаренко за горілку з соком, яку я не пив, і за сиги з фільтром, які я курив Дякую Романові Ткачову за брата, глибокі пізнання в англійській лінгвістиці та анархізмі Кропоткіна Дякую Михалкові Худенкові за няшність авок вк, багатий життєвий досвід і "Бебік - це любов" Дякую Антонові Гаркуші за бутність арійським растаманом, блакитні очі, руду борідку та ясне чоло Дякую Ані Мартиновій за модні фоточки й одкриття таємних знань з куріння сиг без фільтру Дякую всім іншим чернігівцям, які допомагали з організацією та розвагами, але несила вже вписувати їх сюди, бо від перенапруження відмовляють пальці Дякую Ксені Слободенюк, що дала змогу відмовитися від виступу в Миколаєві (я виступлю, виступлю, ті'ки по лицю не бийте) Дякую мамці та баті, що вони мене зробили, аби з'їздив до Чернігова кароч, спасибі Богу і міні, а хто готовив - тому ні азазазаз))))00 Наразі все, я вже заморився писати. Тому до наступних зустрічей. Мандруйте частіше. Тэги: ?нше, веч?р, л?тературний, поез?я, черн?г?в Поетична збірка Артема Бебика за літо 20142014-09-14 16:57:00... знайомі, якість поезії зросла. Можливо, це ... і шанувальників моєї поезії. Підтримай отчизняне ... + развернуть текст сохранённая копия Улітку я писав багато, і, як свідчили знайомі, якість поезії зросла. Можливо, це через те, що взявся за експерименти з новими формами. Хоча може ліпше сказати - з добре забутими старими, бо верлібри з довільною римою я писав ще років 5 тому. Однак зараз, звісно ж, більше досвіду, чуття і бла-бла-бла, тим-то виходить цікавіше. Отже, підведу підсумки літа літнім же циклом. Знайомі свідчили, що почав писати інше. Що ж, не мудра річ роздивитись, як замінилась стилістика: обросла обсягом, наситилась міжрядковими спонтанними асонансними римами, більше лірики, менше кітчу. І, звісно ж - наполегливі пошуки, пошуки, пошуки істини - чи то пак через форму, чи через графіку, чи через теми. Хтось звинуватить - забогемився. Та мені похуй. Що ще змінилось конкретно? Одійшов од хронологічності, на дати написання забив. Це вірші, а не консерви. Тим-то твори тут викладатиму за класифікацією стилістики (особистою): - Аванґард - Ліричне - Соц - Вумничання (фелазаврія) - Патріотичне - Еко-ко-кологічне - Хіканське - Легка наркоманія - Тяжка героїнова залежність 28 червня в рок-барі "Перехрестя". *** Літературно-музичний вечір просто неба 13 липня Ідея проведення заходу просто неба - чудова. Як ковток свіжого кисню після ядушливих приміщень рок-барів. Втілення теж на рівні. Зібралась хороша компанія. *** Виступ у Дзен-кафе 2 серпня. *** Буду радий вашим коментарям, критиці, відгукам тощо. Тільки прошу щиро - побільше агресії, чорнухи, наклепів, інтриґ, проклять і траленґу. Без срачів на блозі нудно. *** P.S. Вам подобаються мої вірші? Хочете потримати їх у руці? Держать при собі? Перечитувать коли-не-коли? А коли? Та коли тільки серце забажа. Це не проблема в майбутньому - оскільки я збираюся видати поетичну збірку, яку розповсюджуватиму між усіма охочими задарма. Єдина проблема в сьогоденні - бракує грошей. Меценатів не маю, тож уся надія на свій трудовий горб і шанувальників моєї поезії. Підтримай отчизняне мистецтво гривнею! Бодай 2-3 грошових одиниці - це вже щось, це вже допоможе. Скинути меценатство можна на картку жидо-бандерівського ПриватБанку 5211 5373 3371 0981. Ім'я власника вам відоме. Дякую за увагу. Тэги: в?деопоез?я, веч?р, л?тературний, микола?в, поез?я Євгенія Наумова: серце турбує - розум римує2014-08-26 15:10:00... , яка її надихає - це є поезія та акторська ... + развернуть текст сохранённая копия Є у Фастові творчі люди, які прагнуть себе реалізувати у різних сферах. Однією з таких особистостей є фастівчанка Євгенія Наумова. Женя за професією швея-закрійниик та дизайнер одягу і займається індивідуальним пошиттям та виготовленням карнавального вбрання для дітей, щоб створювати їм свято. У своїй професійній дизайнерській діяльності Женя полюбляє створювати нові образи. Ще Жені дуже подобається малювати, тому вона займається розписом тканин. Але віднедавна з'явилося нове покликання та ще одна справа, яка її надихає - це є поезія та акторська майстерність. Все що пов'язане з цим - то є від душі та для душі, пошук себе, ще одна стежка, якою вона йде до себе. У своїх віршах Женя висловлює свою думку, свій погляд на світ, який нас оточує. Простіше сказати живе за принципом - "серце турбує, розум - римує". Вашій увазі пропонуються кілька віршів Жені, але не судіть її надто строго, адже вона займається віршуванням тільки рік і є поетесою ще тільки в процесі... Сила Власти Кожа, кости, меч и краски, Красным залито напрасно. Жизнь твоя отобрана безвластно. Спустя время ты узнаешь. Все поймешь,все осознаешь. С чем уйдешь, что потеряешь. Каковы те испытанья, взяты Вдруг из-под сознанья. Все пылает все горит. И любовью ты забыт. Жалки все твои движенья Перед силой нападенья. Долог путь - не знаешь сути. Знай же кто за этим стал. Это враг твой-ты его узнал. Он тебя вводил в оману. Он отнял у многих жизнь обманом. Но ты-выжил! Уцелел. Взяв всю силу, мощь и латы. В путь пустился, ты - фрегата. Дали в руки тебе меч. Чтоб пошел моря стеречь. Чтоб не вышли с берегов. Чтоб ненастный день ушел. Дощі нашої душі Ще одна ніч Як лились небесні сльози. На цій землі гриміли грози. Та й на душі легка тривога - Чи вірно ти чинив до цього. Ніяк ця злива невчухає Можливо кожного лякає, Але когось і надихає. А би лише на праве діло, Щоб тільки б зброя не гриміла. Випробувань достатньо в цьому світі. Лиш тільки б от червоним не залити. Бо то вже дощ не від природи - Всі ті дощі створили війни. Так страшно іноді. І ти не знаєш, Чи то на довго тая злива. І як ніколи ти вразлива. І тільки наш Всевишній знає, Скільки люду в цю ніч лягає Від блискавок озлюченої зброї. Кому написано на долі Злягти на тім кривавім полі. Все стихло, ніби. Все спокійно. Лиш десь далеко щось гриміло. Хай буде свята та земля, Коли ЇЇ небо дощем омива. Най змиє всі наші тривоги. Всі біди, що зостались від війни. Хай буде спокій чистої душі Коли зупиняться криваві ті дощі. Ми молимось щодня, щоночі І скільки нам іще терпіння Посилить Боже позвоління. Ми ще живі, І це вже диво! Чи винесе все те країна? Коли почнуться тії зміни? Коли припинеться руйнівна сила? Чи не впадемо від безсилля? Чи дужими ми станемо? Коли? Ми так намолимо чоли, Що небо датиме проміння. Надію, спокій, Мир й благословіння. Ми молимось щодня, щоночі. Вже так змокріли наші очі. Ми молимо, щоб збереглось наше коріння. Ми молимо, щоб не ділилась Україна. Ми молимо за спокій дітлахів.. Ми молимось за всіх чоловіків. Ми віримо в своїх захисників. Ми сильні лиш коли разом. Здолаємо ми біди всі гуртом. Ми силу ту вже відчуваємо. Ще трішечки, і все владнаємо. Життя яскраве Життя таке, яким його малюєм Який відтінок обираємо Які картини ми собі даруємо Чи то ми вікна знов фарбуємо Чи то зеленим поле заллємо Чи небо синім розфарбуєм А чи промінчик сонця проведемо Чи тую хатку, що будуєм Білесеньким підведемо Чи грядку - де троянду ростимо Червоним ми підправимо А чи, можливо, райдугу високу Для неї лиш яскравую палітру оберемо А скелі ті високії, степи, лани широкії... Так гарно-гарно! І в цьому світі живемо! А іноді буває так похмуро... Що тягне нас до сірого того Але насправді навіть сіре Може вказати нам, що Не тією стежкою йдемо Ото ж берімо пензлі сміло! І проведемо райдугу барвистую Щоб кожен був у світі цім щасливий І долю проживав яскравую свою. Молодята Прийшла та мить, коли одягнені обручки, Коли сильніше будете триматися за ручки. Коли два погляди зустрілись, І перед світом обручились. Коли ваш човен повен почуттів любові. Так швидше хочеться у море. Тепер несете ви відповідальність. За те, що вами створено було - і це реальність. Усі думки, слова, і дії Відтворять вам майбутні всі події. Щоб склалось все як хочете ви, любі. Потрібно один одного голубить, Потрібно віддавати більш любові, Потрібно розумітися у горі. Все треба пережити що написано на долі. Потрібно зберегти ту справжню силу, Що вас поєднує у цю хвилину. Бажаю вам тепла і миру, І злагоди у вашому житті. Сердець гарячих і спокою душі. Багато треба усвідомити, щоб увійти в велике море. Але воно тим і цікаве, Що кожна хвиля вас штовхає. До тих казкових радісних подій. До спільного яскравого життя. І хай вам Бог допомога. З молитвою збудується ваша крепкая сім’я. Дівчинка-перлинка Є в мене дитина. Моя улюблена перлина. Жадана, кохана і рідне дівча. Найкращої у світі для мене нема. Яскравий сенс мого життя. Вона в мене єдина - і завжди різна така. Я люблю веселу і ніжну. І навіть іноді капризну. І задуману трошки. Якщо дощик оченята замочить. Розумницю милу. Таку, як картина. Мальована мною. Щоб склалась веселіше доля моя. Я вдячна йому - Всевишньому. Що дав таку змогу, Щоб вимовляти кожен день її ім’я. Та бути їй матінкою, Яка дарувала для неї життя. Душа Чому так тяжко? Я не знаю... Мабуть до тебе щось я відчуваю. Так тяжко на душі, І сльози на щоці. Так важко переношу я розлуки. Не знаю, що мені із цим робити, Чи варто про це тобі все говорити... Так хочеться до тебе пригорнутись. І хоч на мить в собі забутись. Відчути теплий подих твій, Солодкі поцілунки Життя миттєві малесенькі дарунки. Думки про тебе серце зігрівають. Лиш ці обставини, в середині безжалісно все розривають. Потрібні сили. Все це розумію. Але від однієї думки шаленію. Потрібно взяти себе в руки, Щоб пережити й цю розлуку. Завжди очікування на долі випадало. Так, що підходила до краю. Завжди хотілось крапку малювати. Але все сильніше хочеться щасливою себе, хоч трошки, відчувати. Так хочеться тепла, турботи. Щоб хтось чекав тебе з роботи. Проводити всі вихідні разом. Та зігрівати один одного теплом. І святкувати кожен день життя. Щоб памяті душа була сповна. Прожити вік свій не дарма. І щасття сильне відчувати, Коли вертаєшся до хати. І відчувати, що обраний тобою, Змінить усю твою долю. Щоб кращим був життевий шлях. Бо щасття створено було У наших з ним руках. Багато думаю - Чого ж чекати? Все буде так, як долею написано. Що ще й казати... Зоряне небо В мене серце болить про тебе. Як погляну у зоряне небо. Як згадаю вечори Де були я i ти. Твоi дотики нiжнi i cильнi. Полонили мене у обiйми. Всi поцiлунки солодко-медовi. Здається, що так солодко не було нiколи. П'янкий аромат твого тiла. Яке я шалено хотiла. Щось сталось зi мною цього лiта. Я знову згадала,що можу любити. Якби ж повернути тi митi. Щоб серце перестало в мене болiти. Щоб обiйняв мене мiцно. I я б у полонi твоєму довiчно. Але доля складає нам пазли. "Таке життя"- казав менi ти. I що тепер менi iз цим робити? З тобою доторкнулась до небес. I свiт зорями вкрився увесь. Так легко з тобою було лiтати. Чого ще хотiти? Чого ще бажати? Хiба що, щоб було усе нескiнченно. I кожен вечiр - яскравеє небо. "Але це життя - нагадуєш ти - I далi своiми шляхами потрiбно нам йти"... Мир нашему дому Жечь дома так беспощадно. Махнуть рукой, сказать -"Ай ладно, Отстроим, что нам, пару лет." Это ж бред, какой же бред. Жизни не вернуть обратно. Невиноватых бьют - досадно. И не выжить им в огне. Не могу смотреть спокойно. Кто ответит нам как должно? Кто вернет жилье и кров? Кто спасет жену, любовь? Деток почему здесь всех неволят? О Боже - правый! Кто позволил в наш Мир войне войти? Сумеют ли стороною беды обойти? Мрiї в нашiй країнi Там, де мова колискова, де душа радiє знову. Де панує мир i спокiй. Хай це небо - море синє Допоможе, й додасть сили. Та й заллє усе блакиттю надi мною i тобою. Щоб можливiсть в нас з'явилась Збудувати нову мрiю. Я буду молити Чуєш, Боже, я молюся За Юрка та за Катрусю. Чуєш, Боже, я вже знаю Де я їх від біди сховаю. Там,де буде їм спокійно. Де не зачеплять їх клятії війни. Де не буде хвилювань Заховаю їх в казковий край. Де нема жалю та болю. Де дитячий сміх рікою. А ти знаєш, Божий тато, Як я хочу своїх діточок врятувати? А ще буду тебе я молити, Щоб ти зміг весь цей жах припинити. Євгенія Наумова Тэги: поез?я, фаст?вчани
Главная / Главные темы / Тэг «поез»
|
Категория «Политики»
Взлеты Топ 5
Популярные за сутки
300ye 500ye all believable blog bts cake cardboard charm coat cosmetic currency disclaimer energy finance furniture house imperial important love lucky made money mood myfxbook poetry potatoes publish rules salad seo size trance video vumbilding wardrobe weal zulutrade агрегаторы блог блоги богатство браузерные валюта видео вумбилдинг выводом гаджеты главная денег деньги звёзды игр. игры императорский календарь картинка картон картошка клиентские косметика летящий любить любовь магия мебель мир настроение невероятный новость обзор онлайн партнерские партнерских пирожный программ программы публикация размер реальных рубрика рука сайт салат своми событий стих страница талисман тонкий удача фен феншуй финансы форекс цитата шкаф шуба шуй энергия юмор 2009 |
Загрузка...
Copyright © 2007–2024 BlogRider.Ru | Главная | Новости | О проекте | Личный кабинет | Помощь | Контакты |
|