- Мене звуть Василь. Я з Мукачево.

- Я Мішель, з Берегово.

Несмотря на отдаленность этих мест Вася с радостью выкрикнул:

- Земляче! Казалось он сейчас полезет обниматься, но все прекратилось из-за Миши, он подкурил еще одну, четвертую сигарету, это помешало Васе обнять нового друга. Выпуская медленно дым, как пан, и при этом подымая голову и закатывая глаза, Миша получал огромное удовольствие от еще одной сигареты, несмотря на то, что она уже четвертая.

- Слухай, то як тебе називати, шо це ти собі таке придумав… Мішель? Просто Міша і х..й з ним, нє?

- Ні, я  ж представився, - он сделал еще одну такую же, медленную, затяжку и  по слогам повторил : Мі – шель.

- От не можу зрозуміти, чого треба кривити своє ім’я?

- Нуууу- протянул Мишель- як це навіщо? Розумієш, як ти сказав тебе звати?

- Вася.

- Розумієш, Вася. Я живу у Києві вже третій рік, маву¹ файну високооплачєваємую работу, жінку – киянку і скоро купуватиму файну машину.

- А це все, яке відношення має до твого ім’я?

- Як то яке? Чи мав би це все я, якби називали мене все Міша або Мітю. От, Вася, ти ким працюєш?

- Я строїтель.

- А машину маєш?

- Нє… пак нашо² мені та машина?

- А жінку маєш?

- Но, є там одна, та багато грошей треба на неї, а я і так в гуртожитку живу, ниЄ³ грошей.

- От бачиш, Василю, кіть⁴ мав би файне ім’я, то досягнув би більшого. От, давай тебе назвемо – Вассіліанус – то зрозумієш.

 - А, до фраса⁵, шось мені таке кажеш, називають мене Васа, на будівництві.

- А ти зараз підійди до провідниці і представся так, як я тобі сказав, побачиш, що вона тобі скаже, зразу буде твоєю.

- Та не пи…и!

- Я тобі правду кажу.

Вася выпрямился. Быстро докурил остаток сигареты и уверенно пошел к проводнице. Она  смотрела на него, будто ждала заказа. Мишель крикнуль в след Василлиану:

• Диви, як позерать⁶ на тебе.

Эти слова придали ему  еще большей уверенности, он даже начал быстрее идти.

• Привіт, як тебе звати, шановна?
• Галя.
• Галя, а мене, Васілліан!

Галя на секунду остановила на нем взгляд. Какбудто понимая, что он сказал и через пару секунд, начала очень сильно смеяться, можно сказать – ржать. Вася смотря то на нее, то на Мишеля в другом конце поезда, не понимал, что делать. На этот смех вышли люди из купешек и смотря на Василлиана и на проводницу не понимали, в чем дело. Вася развернулся и толкая всех, как бы обижено пошел к себе в купе. Закрылся там и своим соседям громко сказал:

- Залишайтеся собою, щоб вам не казали!

Лег на вторую полку и заснул, до самого Мукачево.

***

 1 – Маю

2- навіщо.

3 – немає.

4 – якщо

5 – дідько.

6 – дивиться.  

Рассказ был написан курсе на ІІ, вот и нашел его в старом ЖЖ. Тогда еще не понимал, как им пользоваться)