"Петлюрівський вагон" — так називають його у Фастові. Офіційна назва – "Музей-вагон злуки УНР та ЗУНР". Цей невеличкий музейчик давно вже має місце поруч із будівлею Фастівського залізничного вокзалу. Восьмий день весни 2014 ознаменувався встановленням банера з назвою на тому боку вагону, котрий видно з проїжджаючих електричок та поїздів. Банером-назвою заопікувалися і прикріпили на музей учасники клубу військово-історичної реконструкції "Чота пішої розвідки 3-ї Залізної дивізії Армії УНР" та військово-історичного клубу "Повстанець".
  Директор музею пан Едуард Мондзелевський, історик за фахом і голова Фастівського міського осередку "Просвіта" ім.Т.Г.Шевченка за покликанням: "Музей пережив різного штибу чиновників, мені доводиться знаходити компроміси, підходи до тих чи інших людей, бо вхід до музею безкоштовний, а електроенергія небезкоштовна тощо. Нещодавно дах вагона перекрили, підремонтували трішки.. Тепер ось банер, дякую, хлопці допомогли. От добитися б іще, аби поїзди зі Львова зупинялися на станції "Фастів"..." — із сумною посмішкою озвучив свою мрію директор. Музей відображає той історичний період України загалом і міста Фастова зокрема, коли Україна в дні своєї Незалежності, у грудні 1918 року, підписала акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Ця знаменна подія відбулася саме на залізничній станції "Фастів". Нині пан Едуард робить нові стенди для оформлення музею всередині. Справжній патріот, він чудово знає період історії, яким займається. Де в чому іноді радиться з хлопцями-реконструкторами, які світлини й документи краще помістити під скло, як найкраще оформити "Український куточок", щоб він був автентичним, максимально схожим на місце, в якому підписувався "Акт Злуки".

Фотозвіт про подію:
 
Сайт музею

Джерело

Артем Папакін Історичні зв’язки України з Польщею, викликані тривалим перебуванням українських та польських земель у складі одних державних утворень та сусідством поляків і українців, викликають все більший інтерес дослідників. Однак поза увагою українських науковців часто опиняється величезний пласт україніки, що … Читати далі →

Спогади Віктора Воробця про бойовий похід на Закарпаття у 1919 році Фрагмент спогадів, що друкуються нижче, люб’язно наданий до публікації їх власником, Михайлом Воробцем, та Іваном Зварчуком, який набирав текст з рукопису. Спогади записані колишнім обер-лейтенантом австро-угорського ландверу, поручником Галицької … Продовження →

Реконструкція Артема Папакіна. Ще під час українсько-польської війни 1918–1919 рр. Галицька армія відчувала гострі нестачі основних предметів обмундирування для солдатів. Тому після проголошення Злуки з Українською Народною Республікою збройні сили ЗУНР, крім техніки, озброєння і медикаментів, отримують з Наддніпрянщини ще й … Продовження →

Реконструкція Максима Ющенка, м. Київ. Галицька армія, яка утворилася наприкінці 1918 р., перші місяці свого існування була обмундирована переважно в однострої австрійської армії, екіпірована та озброєна австрійським спорядженням та зброєю. Така ситуація з обмундируванням створювала певні проблеми. По перше, в … Продовження →