Хоча, здавалося б, це популярний напрямок (принаймні серед паломників), доїхати сюди непросто. В інтернеті можна знайти розклад автобусів (4 пари на день) із львівської автостанції №5. Автостанція являє собою тупо довгу зупинку без кас, розкладів, туалетів, словом, не так і просто було на місці встановити, що зараз цей рейс не функціонує взагалі.

2. Довелось їхати спочатку в Перемишляни. Це маловідоме в туристичних колах місто має свої кілька пам'яток також, але я не готувався до нього, тому не став витрачати час на пошуки. У Перемишлянах на місці, де на карті позначена автостанція, взагалі виявилося покинуте будівництво. І взагалі міста, де нереально знайти хоч поганеньку каву, у мене залишають за замовчуванням найгірші враження. Непросто було знайти й таксі, але все ж вдалося, і скоро ми стояли перед брамою Унівської лаври.

3. Перше, що впадає у вічі при погляді на монастир – та це ж натурально маленька фортеця! Масивні стіни з бійницями та цілком замкові з виду вежі не дадуть збрехати. Будувалося це все дійсно як оборонна споруда, орієнтовно в 15 столітті.

4. Друге – невелика, як для монастиря, кількість храмів. Двоє з них винесені за межі стародавніх мурів. Вишукану дерев'яну церкву блаженних Климентія та Леонтія звели у 2008 році.

5.

6. Неординарні рослини біля неї:

7. Поруч є кам'яна капличка, яку чомусь всі ігнорують в описах і на картах, тільки й знайшов, що збудована так само в нульових роках.

8.

9. Перед нею стоїть хрест, також сучасний, але виглядає солідно та зі стилізацією під старовину.

10. Та повернемось до веж та мурів. Усе відреставровано і перебуває у стані, близькому до досконалого. Тому цікаво навіть просто побродити навколо, шукаючи ракурси та помічаючи деталі.

11.

12.

13. Одні тільки хрести на маківках веж та храмів чого варті:

14.

15.

16. Головна церква Успіння Богородиці (1550) сховалася в тісному дворику за мурами, тому в кадр практично не вміщується.

17. У тому ж дворику є ще кілька цікавих деталей. Правда, навіть язик не повертається назвати словом «деталь» грандіозний надгробок князя Олександра Лагодовського.

18. Або зовнішні розписи, про вік яких нічого сказати не можу. У часи совкової окупації монастир встигли використати як тюрму та заклад для психічнохворих жінок, тому багато чого могло бути знищено і відновлено зовсім недавно.

19.

20. Східніше монастиря починається стежка, що уводить на невисоку, суцільно вкриту лісом Чернечу гору. На її вершині знайшли останній прихисток ті, хто віддав свої життя цій обителі у минулі часи.

21. Як і годиться чернечим цвинтарям, він дуже аскетичний, однорідний і тому фотогенічний.

22. До речі, звернув увагу на роки життя похованих тут монахів – більшість прожили близько 90 років. Можливо, послати все їбатися конем і поселитися в такій обителі у глухому селі – далеко не найгірший варіант для досягнення душевного спокою та довголіття.

23.

24. Якась руїна при виході з лісу, я не знайшов інформації, чи це щось цінне, але про всяк випадок сфотографував.

25. Поруч знаходяться інші руїни, куди більш масштабні та вже точно історично значущі. Мова про старовинну браму монастиря, власне, розкопки її фундаменту:

26.

27. Залишалося оглянути митрополичий палац початку 19 ст., що по суті зараз являє собою південну стіну мініфортеці. Всередині діє музей, у який я навіть не спробував потрапити, тому про графік його роботи нічого сказати не можу. Узагалі ж лавра в цілому виглядала абсолютно безлюдно, лише один монах вийшов погрітися на сонечку та приглянути за незнайомцями, коли ми вже уходили. З динаміків церкви лунали слова служби Божої, але я не можу впевнено сказати, що то було наживо, а не в записі.

28.

29. Палац дуже гарно виглядає на тлі старої брами:

30. А також монастирського ставка (який наповнюється з цілющого джерела).

Заодно можу похвалитися, що я тепер бачив усі чотири лаври України. Принаймні одну з них відвідати найближчим часом буде дуже проблематично, якщо ви не військовий.

Назад вирішив не повертатися в Перемишляни, а йти пішки до траси Тернопіль – Львів через село Якторів, це мало бути на кілометр-два ближче. Не можу сказати, що то вдала ідея: після недавніх дощів польові дороги виявилися не кращим місцем для прогулянки. Крім того, один раз я необачно звернув у траву, після чого виявив на штанах одразу трьох валєрчиків, а заодно й почуття сильного дискомфорту аж до моменту, поки зміг оглянути себе всього у готелі.

31. У Якторові є своя пам'ятка, церква святого архистратига Михаїла початку 20 ст., яку, за сучасною модою, вкрили рагульською блискучою бляхою.

32. Також Вікіпедія пише про руїни монастиря 1920 року. Підозрюю, що мова про ось цю споруду поруч із церквою.