Хіба є на кого змінювати 90 відсотків української міліції?

Шановний Віталіє Юрійовичу!

Пишуть до Вас працівники одного з оперативних підрозділів   Волині. В органах працюємо хто 3 роки, хто 5 років, але складається така ситуація, що маємо намір звільнятися. Є ряд причин на які ми просимо Вас звернути увагу:

1.     Низька заробітна плата (2000-2200 грн), яка не відповідає об’єму роботи,  що виконується. Повірте,  що неможливо так жити.

2.     Нестабільність ситуації в підрозділі: керівництво міняється  регулярно;  колеги змушені переводитись не встигнувши показати свої професійні здібності. На молодого працівника кричать, обзивають, вимагають показників , при цьому керівництво не ділиться  і не бажає ділитися досвідом роботи, не вчить як реально працювати і діяти в конкретних ситуаціях.

3.     Важкі умови праці (бомжі, наркомани і тому подібні соціальні прошарки), незручний графік роботи ( з 09.00 до 21.00 год, деколи і довше).

Це все зрозуміло,що така специфіка роботи, але ж не 6 днів в тиждень, деколи і 7 днів. Сім’ї не бачать своїх рідних (в декого доходить до розлучень). Один вихідний в тиждень і то змушені бути на зв’язку.  Ні вихідного, ні продихного. Ні до батьків поїхати, ні з друзями зустрітись . Життя наших сімей  проходить без нас!  Друзі, знайомі працюють на цивільній роботі і заробляють більше, і бачать сім’ю, і мають нормальний графік роботи, і вихідний, і спокійну відпустку. Якби ж оплата цього всього була гідна, то перетерпіти недоліки  можна було б, адже робота в основному  подобається і цікава, і є бажання працювати.

Зверніть увагу на  молодший та середній начальницький склад! Люди не живуть, а виживають.