Поради "Що, Як, Для чого"! Голосов: 1 Адрес блога: http://porady.pp.ua Добавлен: 2013-06-23 15:54:12 блограйдером altavoz

Що пити на новий рік 2014. Алькоголь та спиртне на свято 2014 року

поговоримо про те, що пити на Новий рік 2014 та які алкогольні напої найкращі щоб відсвяткувати новий 2014 рік. Відразу скажу , що мартіні та інші Бейліс тут розглядатися не будуть, ті , хто їх п’є навряд чи зацікавляться цією статтею , аби тільки було солоденько – смачненько і добре. Як , втім , і супертосканські , бургундські і різні інші ельзаські шедеври , але вже з іншої причини , я в них не розбираюся настільки щоб ​​радити. Мені б хто порадив ! Почнемо з ДЖИНа. По-моєму важко придумати більш новорічний напій через його хвойний запах, джин дійсно пахне як справжнісінька ялинка ! Ялинки в його складі , звичайно ж немає, а таким запахом джин зобов’язаний ялівцю. Взагалі ж якщо дивитися на склад , то джин мало чим відрізняється від ароматизованої горілки: спирт і ялівець , але як не дивно саме це і надає джину той унікальний смак, завдяки якому він залишається популярним протягом сотень років. Пити джин на новий рік 2014 можна в чистому вигляді , якщо не бентежить фортеця під 50 градусів , а можна використовувати для коктейлів. Найбільш відомі з них – Martini Dry ( 3 / 4 частини джина і 1/ 4 сухого білого вермуту ) і звичайно ж джин- тонік ( змішати джин і яку-небудь газовану воду начебто спрайта в будь нормальній пропорції ). З останнім треба бути обережним , тому що газована вода значно посилює дію і так надто міцного алкоголю , тому важливо не переборщити. Дивно як так виходить , але смак джина плюс смак тоніка в підсумку дає дивовижний результат , коктейль виходить дійсно дуже смачним. Що стосується марок джина, то має сенс купувати на новий рік англійські бренди, найбільш відомі з них Gordon’s , Beefeater , Bombay Sapphire , Finsbury , Tanqueray , Seagram’s , Booth’s та інші . Відмінний джин виробляють і в Голландії ( саме ця країна є батьківщиною джина , а зовсім не Англія) , наприклад Bols. Будь джин від цих виробників буде гідним. П’ятірка всім. Є ще різна гранично недорога екзотика начебто джина естонського або українського виробництва , але я його не пробував , тому нічого сказати про нього не можу. РОМ на новий рік, на противагу джину , з новим роком не асоціюється зовсім , але цим він і цікавий , взимку пити народжений в жарких країнах напій особливо приємно. Головне усвідомити ось що: світлий ром – це для коктейлів , темний для вживання в чистому вигляді. Є ще , так званий , золотий ром , в принципі нічого хорошого , це фактично той же несмачний білий ром , тільки підфарбований карамеллю і чим-небудь ароматизований . Всі сорти виготовляють шляхом зброджування і перегонки продуктів цукрової тростини , а темні ще і витримують у дубових бочках , але не варто ставитися до рому поблажливо , помилково вважаючи , ніби з фактично промислової сировини нічого путнього вийти не може. Досить згадати з чого роблять ВІСКІ, з примітивної пшениці та ячменю в підсумку виходять справжні шедеври. Те ж саме і з ромом , якщо не звертати уваги на світлий ром , який не володіє скільки-небудь тлумачним смаком крім банальної солодощі , серед темних сортів зустрічаються більш ніж гідні зразки . Розрекламовані Bacardi Black ( трійка ) і Captain Morgan Black Label ( трійка з мінусом ) – це тільки для того , щоб зрозуміти , що таке ром . А от щоб отримати від нього задоволення , потрібно звернути увагу як мінімум на витриманий Havana Club 7 anos (саме 7 -річний ром цієї марки вартий уваги , 3 -х і 5 -річні годяться тільки для коктейлів ) . Його шоколадно- ванільно- тютюновий смак ідеально демонструє , що таке хороший ром . П’ятірка ! Але Havana Club 7 anos – це далеко не вершина , є і куди більш серйозні виробники начебто Angostura , Matusalem та інші. Їх роми дорожче , але і ще смачніше. Текіла. Я пробував тільки найпростішу Olmeca Blanco , але і вона вельми гарна. П’ятірка ! ВІСКІ на новий рік та завжди … це такий напій , розповідати про який абсолютно немає сенсу , кому треба і сам все знає. Я тільки скажу , що для того , щоб по-справжньому відчути всю красу віскі не варто звертати увагу на купажовані сорти , по- моєму це просто не серйозно. Скільки б не хвалили Jameson , Johnny Walker і все таке , зрівнятися навіть з найпростішим односолодовим віскі вони все одно ніколи не зможуть. Що стосується Jameson , то так, він дійсно м’який, як і обіцяє виробник , але крім м’якості в ньому немає більше нічого примітного. Трійка . Про single – malt розповідати не варто тим більше , цій справі присвячено сотні книг , так що вмістити в одну статтю хоча б невелику частину світу односолодового віскі не представляється можливим , та й навряд чи потрібно. Але можу порадити один дуже цікавий на мій погляд зразок, що знаходиться на кордоні бленда і single – malt – ірландський Bushmills Black Bush , хоча формально це й купажування віскі , до його складу входить майже 80 % сингл – Молто , звідси і отличнейший смак при досить демократичною ціною. Тепер про БРЕНДІ на новий рік 2014. Грецька Метахим (та, яка з п’ятьма зірочками ) відверто розчарувала своїм незбалансованим смаком , більш витримані її сорти , можливо, і пристойніше , але цю не те що пити , навіть бачити бажання більше не виникає. Одиниця . Інша справа чилійське піско Capel ! Це однозначно одне з кращих бренді , які я коли небудь пив! До речі , досі чомусь поширена думка , ніби піско – це щось типу чилійської горілки , але це далеко не так. Горілку таки роблять із зернового спирту , а не з виноградного , шляхом дистиляції з наступною витримкою в бочках , тому жоден напій , отриманий таким чином , не може вважатися горілкою. На відміну від коньяку піско роблять з мускатного винограду і після перегонки витримують недовго , всього близько 6 місяців , через що напій виходить дуже легким і ароматним , хоча він і не має складним смаком , проте , неймовірно м’який і приємний . А пляшка у формі статуї з острова Пасхи ідеально підійде для подарунка. П’ятірка з плюсом ! Взагалі ж чилійці за частиною винограду молодці , через ідеального клімату там навіть не сильно поширене таке поняття як ” міллезім ” – рік збору винограду , з якого згодом роблять вино або бренді , т.к. дев’ять з десяти років є вдалими для винограду. Звідси і знамените якість чилійських вин , які вважаються чи не єдиними справжніми конкурентами французьких . З останнім твердженням , звичайно , можна сперечатися , але спростувати той факт , що чилійці вміють робити вино , навряд чи у кого вийде. Піско можна пити і в чистому вигляді і в коктейлях , знаменитий ” Піско Суар ” навіть оголошений національним надбанням в Перу . Між іншим , цей коктейль став предметом суперечки між перуанцями і чилійцями , які на найвищому рівні намагалися з’ясувати , яка країна є батьківщиною цього напою. Цікаво спробувати і КАЛЬВАДОС, як і коньяки , вони мають безліч термінів витримки і смакових відтінків. Я пробував тільки найпростіший Calvados Boulard Grand Solage , і мабуть погоджуся з тими , хто стверджує , що деякі кальвадоси нічим не поступляться коньякам . Принаймні цей простий кальвадос був точно не гірше рівноцінної за витримці і ціною коньяку. Тверда четвірка . ІТАЛІЙСЬКА САМБУКА , хоча , за своєю суттю і досить простий лікер , але на смак ця простота жодним чином не впливає. Sambuca Molinari і Sambuca Ramazzotti , практично не відрізняються один від одного , але обидва прекрасні. П’ятірка обом! Самбук інших брендів я не пробував , але думаю , що різниці абсолютно ніякої не буде , щоб змішати спирт , воду , цукровий сироп і аніс багато умінь не потрібно . Ритуалів пиття самбуки існує чимало , але , пити її все-таки краще в чистому вигляді. Самбука ” con la mosca ” ( з кавовими зернами ) і всякі її підпалювання – це не більше ніж рекламний прийом фірми Molinari (вельми успішна речі, зараз Molinari – лідер ринку самбуки ) . Чорного кольору лікер Luxardo Passion Nera – фактично та ж самбука , тільки з менш вираженим анісовим акцентом , сильно зміщеним в сторону лакриці . Цей лікер варто пити , якщо самбука в принципі подобається , але відштовхує її аптечний , пектусіновий запах , в Luxardo Passion Nera його немає , при цьому всі достоїнства самбуки збережені. Теж п’ятірка. Кокосовий лікер на основі рому Malibu , не дивлячись на свою ” попсовость ” , на смак виявився досить непоганим , хоча і абсолютно нехитрим . Четвірка з мінусом. Порадував і лікер Amaro Rammazzotti своїм майже апельсиновим солодко – гірким смаком. Четвірка . Окремим рядком йдуть так звані біттери або ” гіркі настоянки” , деякі з них , правда , не такі вже й гіркі , наприклад , знаменита чеська Becherovka . З нею взагалі все непросто , я її пив раз 10 і в кожній пляшці вона була трохи різна , від дійсно таки гіркої до майже солодкою. Це пов’язано з процесом виробництва , коли суміш трав насипають у мішки , які занурюють в ємності , наповнені спиртом , і залишають там приблизно на тиждень . Потім отриману настоянку переливають в дубові бочки і додають туди воду і цукор. Звідси і різний результат , залежить з якої бочки вам попалася пляшка , з тієї , в яку чехи всипали трохи більше цукру або з тієї , де виявилося більше гірких трав. Але це й добре , все таки натурпродукт , а не хімія . Але Бехеровка , як би сумно це не було, начисто програє німецькому Jagermeister’у (формально він відноситься до біттер , але я вважаю , що це не правильно і Jagermeister – це все-таки лікер ) . На пару з самбуки , це чи не ідеал того , яким повинен бути лікер. 5 + Вельми непоганий і німецький біттер Underberg , правда його я згадав лише так , до слова , використовувати його в новий рік неможливо через те , що продається він в мікроскопічних пляшечках по 20 мл . Четвірка . Guter Stern з тієї ж опери , але от за смаком він недалеко пішов від горілки. Одиниця з мінусом. Італійський діжестів Fernet Branca варто пробувати тільки тим , хто не проти відчути зовсім вже ” аптечний ” , дуже трав’яний смак . Більш ніж гідний напій. Четвірка . Естонський Vana Tallinn мене особливо не вразив , не можна сказати , що лікер не смачно , але і хвалити особливо-то і нема за що , так на трієчку. У радянські часи його , може бути , і пили не від хорошого життя ( більш-менш іноземна випивка , -як! ), Зараз же є маса більш гідних речей. До речі цікавий факт: Vana Tallinn випускається з різною фортецею : 40 , 45 і 50 градусів , зроблено це на догоду європейського ринку , найміцніший – для Норвегії та Фінляндії , ті , що слабші для Німеччини , Швеції та інших країн , в яких міцні напої не дуже люблять. Втім , незважаючи на різну фортеця , смак всіх трьох варіацій Vana Tallinn однаковий. А ось лікер Charlston Follies , не дивлячись на свою красиву пляшку у вигляді блендера для коктейлів , відверто розчарував своїм нехитрим , та ще й напівхімічним смаком . Двійка з мінусом. Французький Mandarine Napoleon – ароматизований і солодкий коньяк , мені не сподобався , ідея , в принципі , не погана , але таке відчуття ніби в якості ароматизатора використано щось не зовсім натуральне. Через це Mandarine Napoleon має досить дешевий і малоцікавий смак. Трійка з мінусом. САКЕ! Його теж можна пити на новий рік. Про те , що це не японська горілка , вже давно нікому нагадувати не треба , скажу лише тільки що моє знайомство з цим напоєм було доволі парадоксальним , вироблений в США нефільтрований Sho Chiku Bai Nigori сподобався набагато більше купленого в Японії споконвічно японського саке . Назви не знаю , воно написано ієрогліфами , і якщо американське саке було по- справжньому смачним , зі складним в’язким гірко- солодким смаком ( пятерка! ) , то японське виявилося зовсім простим і нехитрим , нічого цікавого крім не зовсім звичайною гіркоти я не відчув. Два з плюсом. Мабуть , нефільтроване саке за визначенням має багатший смак. Китайські і японські сливові вина , в принципі , схожі за смаком один на одного , нічого надприродного в них немає , саме звичайне солодке домашнє вино з цілими сливами в пляшці , за смаком абсолютно не відрізняються від звичайних консервованих . Для любителів мартіні. Трійка . Набагато цікавіше китайське Panda Appricot Wine – солодке абрикосове вино зі смаком мигдалю. Тверда четвірка . Що стосується найбільш святкового міцного напою , тобто коньяку то тут все складно. VS і VSOP від іменитих французьких виробників на зразок Martell , Remy Martin , Hennessy і їм подібних , навряд чи кого порадують своїм нехитрим смаком . Ну хіба що тих , хто купує упаковку , а не її вміст ( Дивіться всі ! Я п’ю Хеннессі !) . Це зовсім не тому , що це погані марки коньяків , аж ніяк ! Просто все більш-менш перспективні коньячні спирти , будь-який нормальний виробник відправляє на подальшу витримку для виробництва по- справжньому великих напоїв , а 3-4 літні якраз і йдуть у всі ці VS і VSOP . І навіть ХВ не завжди так хороший , яким по ідеї повинен бути , адже за цією гучною назвою ховаються всього- 6 -річні спирти . Правда 6 років – це мінімум і в ассамбляж практично завжди є спирти набагато більш старі . У будь-якому випадку хороші коньяки починаються з категорії ХО , а це практично завжди зовсім недешево. Я вже не кажу про справжню еліту як Delamain , Hine , AE Dor , Gautier та інших , які не те що купити – спробувати накладно. Проте ситуація не безнадійна ! Якщо не звертати уваги на ординарні коньяки за 30-50 гривень , смак яких в основному складається з ароматизаторів , то куди краще купити коньяк вітчизняного виробництва ( тут я можу сказати тільки за Україну , з російським ринком , на жаль , не знайомий ) . Щоб нікого не рекламувати , просто скажу , що починаючи від 100 гривень можна купити цілком якісний , справжній марочний коньяк , з витримкою 8-10 років , який буде в рази краще за будь французького VSOP , не кажучи вже про VS . Це зовсім не означає , що український коньяк краще французької ( який там !) , Просто там 3-4 роки за 400-500 гривень , а тут 8-10 за трохи більше 100 . Бренд , податки , доставка … самі розумієте звідки береться ціна . І вже звичайно ж не варто обходити увагою вірменські коньяки Ной і Арарат ! Але теж бажано починаючи з 7 -річної витримки , тоді вони абсолютно точно не розчарують

The post Що пити на новий рік 2014. Алькоголь та спиртне на свято 2014 року appeared first on Поради, подарунок, астрологія.