Договір поставки. Підводні камені. Частина перша.

Роман Щудло

Договір поставки — один з найпоширеніших видів договорів, що використовують у своїй діяльності суб'єкти господарювання. Як свідчить юридична практика проект договору поставки складає сторона-постачальник, а сторона-покупець лише візує його і вказує свої реквізити, рідше — оформлює свої зауваження у вигляді протоколу розбіжностей. Проте в більшій своїй масі практика юридичного аналізу покупцем договорів поставки відсутня.

Для юриста підприємства існує кілька головних “болючих точок” на які необхідно приділяти неабияку увагу при розгляді запропонованого проекту договору, основні з них — умови поставки/оплати товару, відповідальність сторін, вирішення спорів. Не слід недооцінювати і решту частин договору таких як: предмет договору, обставини форс-мажору, комплектність, якість, гарантія.

У чому проблема.

У випадку укладення договору без належної йму правової оцінки призводить до досить сумних наслідків, в деяких випадках критичних для діяльності підприємства — неможливість отримати наперед оплачений товар, повернути кошти за недопоставлений товар, неможливість стягнення штрафу та пені зі сторони порушника договірних зобов'язань, неможливість замінити неякісний/бракований товар.

Саме тому, головну мету, яку ставлять перед собою юристи, як постачальника так і покупця при розробці договорів - є повний правовий захист інтересів сторони, попередження небажаних правових та економічних наслідків, які можуть настати у випадку порушення сторонами своїх зобов'язань у договорі. Так основними завданнями постачальника є:

• спростити обов'язки постачальника щодо поставки товару, його післяпродажного обслуговування;

• у випадку порушення умов оплати покупцем забезпечити собі надійні важелі тиску на покупця шляхом нарахування штрафів, пені;

• здійснити вирішення справи в судовому порядку, отримати рішення суду і виконавчого документу швидко та дешево;

• перенести ризики загибелі товару з постачальника на покупця;

Завдання ж юриста покупця мають протилежний за спрямованістю характер:

• забезпечити вчасне отримання якісного та цілісного товару;

• отримати можливість “користуватись чужими грошами” (післяоплата, можливість розтягнути виконання грошового зобов'язання);

• у випадку порушення умов поставки забезпечити повне та швидке повернення грошей покупцю;

• уникнути санкцій за неоплату товару;

• добитись відповідальності постачальника за поставку неякісного товару;

• у випадку порушення умов оплати покупцем зробити неможливим (або звести до мінімуму) стягнення з покупця штрафів, пені;

Оскільки обидві сторони ставлять перед собою взаємозаперечуванні завдання, то виникає необхідність “поступатись інтересами”.

Істотне значення

тут. Нйбільш застосованими у договорах поставки є такі терміни: EXW - застосовується у випадку отримання покупцем товару на складі постачальника (магазини, ринки, оптові склади тощо), при цьому покупець бере на себе практично усі витрати з моменту отримання продукції “на руки” (загруження на транспортні засоби , страхування, розмитнення, охорона); FCA – згідно цього терміну постачальник доставляє продукцію, яка пройшла митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання по навантаженню і розвантаженню продукції в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні постачальника, то постачальник несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, - постачальник за відвантаження товару відповідальності не несе; CPT - постачальник здійснює поставку продукції шляхом її передання перевізнику, призначеному ним самим - це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки продукції у вищезазначений спосіб.

В договорі ці умови вказуються наступним чином: “Поставка товару здійснюється на умовах EXW – м. Луганськ, вул. Остапа Вишні 8, відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2000.”

...Далі буде...