Сегодня 19 июня, пятница ГлавнаяНовостиО проектеЛичный кабинетПомощьКонтакты Сделать стартовойКарта сайтаНаписать администрации
Поиск по сайту
 
Ваше мнение
Какой рейтинг вас больше интересует?
 
 
 
 
 
Проголосовало: 7283
Кнопка
BlogRider.ru - Каталог блогов Рунета
получить код
_Fandorin_ - BLOG.I.UA
_Fandorin_ - BLOG.I.UA
Голосов: 1
Адрес блога: http://blog.i.ua/user/2871354/
Добавлен: 2010-05-28 23:49:36 блограйдером atntrans
 

налево от рая

2017-07-11 19:41:00 (читать в оригинале)

налево от вывески "рай" был садик. а в садике стояла скамеечка, надо сказать почти единственная в этой его части. рядом со скамеечкой жизнь принимала разные формы и, можно сказать, протекала сквозь пальцы. суетились в ежедневной своей суете люди, человеки и людишки. 
на лавочке сидел человек. ему было не до мелочной людской суеты. он смотрел на экран телефона и разговаривал сам с собой. 
- вот ведь ... уважают... написали - Виталий! ... о .... Олегович! да, уважают, только шо мне с их уважухой за 600 гривасов делать? 
за стенкой бухтел мантры сосед. до слуха человека доносилось "...2 дня... еще одна.... компания... цейтнот... цейтнот ... согласно прошению..." 
плохо разбираясь в бормотаниях вообще, а в мантрах соседа особенно, человек продолжал говорить сам с собой: 
- вот еще одна фигня завелась... ходит, бормочет, бороду отпустил, скоро друзья его хасиды понаедут, сил никаких уже нет терпеть, особенно этих из привата, шо новых, шо старых. кому мне за эти 600 гривасов пожаловаться? пойду пожалуй найду вискарионыча, заделаем с ним закат солнца вручную. 
бормотания за стенкой усилились. создавалось впечатление, что соседу произносить их уже помогает целый хор, а хасиды уже понаехали. 
- тише там, гады! шоб вас черти забрали! 
немедленно после этих слов, еще левее раздалось ржание и появилась конструкция. человек при виде ее хотел осенить себя крестным знамением, но рука, послушная инстинктам, мгновенно схватила рюмку хенесси и немедленно отправила ее в рот. 
от входа в садик, на котором висела другая вывеска "выход из рая" на человека неслась странная конструкция из двух лошадей. одна была в привычной позиции на четырех ногах, а вторая, вопреки всем законам принятым в обществе, сидела  верхом на первой, бесстыдно расставив ноги, взвалив на плечо длинную палку и потягивая грязную "козью ножку", издававшую дивный серный смрад. 
"сатана! - подумал уже про себя человек, - вызвал таки, чурка нерусский, додиалогизировал, сволочь, дотрынделся, курва носатая!!!" и не зная что сказать по случаю такой удивительной встречи, человек воззрел на верхнюю лошадь с немым вопросом, дескать чем обязаны, ваше высокопревосходительство? 
лошадка оценила рвение человека и противным голосом проржала: 
- та не ссы, не до тебя мне сегодня... где этот? 
судорожно сглотнув, человек припомнил все свои грехи, и попытался сотворить "отче наш". 
- даже не думай, проржала верхняя лошадь, - где лысый, спрашиваю? 
- да там за стеночкой они-с. 
лошади весело заржали и поскакали за стеночку. 
"а я ведь ни-ни сегодня!", - подумал человек молча. 
в это время верхняя лошадь спешилась в каморке геварыча, по хозяйски осмотрелась по прежнему противно сказала: 
- собирайся, ирод. сколько скакали за тобой, так ты не вздумай рыпаться. 
опешивший гева, обычно такой развязный в присутствии знакомцев, вдруг проблеял: 
- мне бы... я тут... работа у меня новая... может быть...
- поехали, там тебе будет РАБОТА! совсем новая, ты такой никогда не делал. 
лошадки еще смеялись когда всадница неожиданно ловко перекинула геву через круп нижней лошади , а сама вскочила в седло. 
нижняя лошадь запротестовала: 
- мы договаривались, шо назад я сверху поеду! - и замотала непокорной головушкой. 
очевидно всадница уже не раз сталкивалась с подобным неповиновением, поскольку сразу показала зачем ей была палка на плече. 
с грехом пополам вновь составленная группа всадников двинулась к выходу. когда они проезжали мимо человека, тот увидел, что на поверку гева оказался пацаном неопределенного возраста с родимым пятном в виде красной ладони на весь лоб. борода отсутствовала, лысина была аккуратно прикрыта волосами. 
тут человек мысленно рассмеялся. засмеяться вслух показалось ему опасным. 
"все, будет у них теперь игрушка. был гева конь педальный, а стал конем апокалипсиса. на повышение пошел! а пойду все-таки найду вискарионыча..."

Комментировать


Давай поженимся! - встречаем жениха

2017-07-11 19:37:00 (читать в оригинале)

невеста тут 

Утром с петухом, днем на тракторе,
С председателем, сенокос.
По хорошему жрем картошину,
Изобилие.

Я твой колхозник, твой тракторист
Твой самогон, я твоя любовь.
Бравый крестьянин, гроза всех кур,
Незаменимый фермер Артур, Артур, Артур.

Вася баянист, Коля комбайнер,
Замечательно... Им вдвоем.
А на весь колхоз туалет один,
Издевательство

Наша деревня славно живет
Днями, ночами песни поет,
Вот балалайка, аккордеон,
Местный диджей раздолбал потифон.

Я твой колхозник, твой тракторист
Твой самогон, я твоя любовь.
Бравый крестьянин, гроза всех кур,
Незаменимый фермер Артур, Артур, Артур.

Здесь с вами гальтербюст

Комментировать


Вперше в Польшу

2017-07-11 19:34:00 (читать в оригинале)

Мільйон років потому я закінчив писати і більше не пробував. До цього часу. А зараз я телепортувався до Польщі, а саме у Вроцлав і мене пре назовні записати пару абзаців помислів.

Вперше в житті вирвався з України. Хотілося залишити старі погляди на родіні, цілковито оновитись, сподівався змінитись, проте натура вже стала, до радикальних змін не зовсім готова. Тож захопив з собою декілька костилів, та пару мішків страхів. Лайк, хто зрозумів, про що я тут наплів)

Виклик - це закинути себе в ситуацію неможливості бездіяльності. Додати в життя яскравості. Використати один шанс із тисячі. З цього починається велика дорога, і неважливо, мало в тебе злота чи много, цінність існування пізнається без нього. Бажаю людям проміння грайливого сонця в очах та попутного вітру у гриву.

https://www.youtube.com/c/RebroVideo/videos?sub_confirmation=1

Комментировать


Хто сміється, тому не минеться

2017-07-11 19:34:00 (читать в оригинале)

Багато-багато років тому, коли моя донька була ученицею другого класу, їй задали домашнє завдання  скласти невеличку розповідь за картинками. Вона розгорнула  читанку тицьнула пальцем на чотири картинки та з благаючим поглядом попросила допомогти в цій не легкій для неї справі. На картинках було зображено зимовий день  та двох хлопчаків: перший хлопчина тягнув за собою по  дорозі санки, послизнувся тай гепнувся, другий йому не допоміг, а стоячі поряд реготав. Потім ситуація змінилася: перший підвівся та й пішов, а той що сміявся сам добряче гепнувся. Під картинками напис «Хто сміється, тому не минеться.»

Роздивившись картинки,  почухавши потилицю, мої мізки заскрипіли у важкому творчому пошуку…

Для мене це була нова справа, без досвіду… шкільні роки розчинились десь у минулому, та й шкільну літературу я не читав, твори списував-комбінував, щоправда один я все ж таки написав прочитавши книгу «Как закаялась сталь». Ось мої мізки  і «закалілісь»…

Сюжет був простенький, але нудненький, щось не писалось, тоді я почав гратись та замінив героїв хлопчаків на  бабусю та її внучка. Ось що з цього вийшло:

 

 

ХТО СМІЄТЬСЯ, ТОМУ НЕ МИНЕТЬСЯ

 

Любі діточки, я вам розповім повчальну історію про стареньку бабусю Дусю та її невихованого онука Василька. Отже сідайте зручненько і слухайте тихенько.        

Одного зимового дня бабуся Дуся та Василько почовгали по слизькій дорозі. Раптом... бабуся послизнулася, і у вухах Василька просвистів вітер, то бабусині ноги на реактивній швидкості піднялися вище голови, а її дупа глухим ударом притулилася до землі. Від раптового струсу бабусина титанова ще зовсім новесенька вставна щелепа вискочила і… два рази підскочила, та винувато завмерла на мерзлій землі.

Кінський регіт маленького Василька розітнув зимову тишу мов блискавка розітнула небо в "горобину ніч". Його курточка не витримала конвульсій молодого тіла і розійшлася по швах... відразу в трьох місцях. Від сміху маленькі щелепи хлопчика не могли зібратися до купи, а верхня губа тріснула оголив його молочні зуби. Сечовий міхур Василька не витримав  величезного тиску, і-і-і  лопнув. Бризки сечовини заляпали старенькі окуляри бабусі Дусі.

Бабуся на осліп намацавши свою вставну щелепу, спритно "підірвалася" із тротуару. Їй то що, що з нею станеться, вона вже не перший раз в цьому році падала до долу, а тверді мозолі на її дупі завжди пом’якшували удари.

Ось і все мої любі дітки. Я лишень можу додати, як ви вже розумієте, потерпілим залишився в цій історії маленький не вихований Василько. І як говорить народне прислів'я "Хто сміється, тому не минеться."

 

***

Поки я виписував цю розповідь ми з донечкою  від сміху ледь не надірвали животи, домашнє завдання стало гарною розвагою. Звісно після цього творчого розігріву, ми з донею все ж таки написали оповідання в шкільному форматі.  Вчителька отримала  на перевірку домашню роботу в зошиті від своєї учениці і на папірці від її татка. Так я пішов у школу по другому колу і під моєю роботою красувався надпис  «відмінно» з підписом вчительки.

                                                                                 

 

Комментировать


...

2017-07-11 19:27:00 (читать в оригинале)

Комментировать


Страницы: ... 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 ... 

 


Самый-самый блог
Блогер ЖЖ все стерпит
ЖЖ все стерпит
по сумме баллов (758) в категории «Истории»


Загрузка...Загрузка...
BlogRider.ru не имеет отношения к публикуемым в записях блогов материалам. Все записи
взяты из открытых общедоступных источников и являются собственностью их авторов.