Начни утром с нами МАКСИМУМ - ЭТО МАКСИМУМ УСПЕХА! Голосов: 1 Адрес блога: http://potapenko.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-15 16:02:20 блограйдером maxi4u

Кожен помирає. Але не кожен насправді живе…

2011-12-22 22:12:18 (читать в оригинале)

Село захопило могутність та власність зелених трав та могутніх дерев, які ніби обіймають і пригортають до себе своїх мешканців. Йменується на карті України воно, як село Лук’янівка, Київської області.

  Тут проживає жінка, котра, свою мудрість нажила з роками… Відчиняю ворота, мій погляд зупиняється на синьо-фіолетових гронах винограду… їх багато, дуже багато… Цей могутньо синьо-фіолетовий цар двора запрошує до середини, у своє царство, листя від тихенького насвистування вітру нашіптує милу мелодію, котра кличе господарку цього мовчазного куточка. Двері великого будинку відчиняються і перед мною з’являється жінка похилого віку, котра розповість найскладніше – прості речі невиміряного життя.

  Жінка впевненим кроком прямує до мене. М’які капці з твердістю ступають на асфальт, чорна довга юбка погойдується під ласкою вітру, синя куртка підкреслює прямий і тонкий стан, білява хустинка обіймає лице, очі, напевно, бувши волошкового кольору, зараз блідо-блакитні з цікавістю поглядають на мене. Ось і довгоочікуване знайомство! Її ім’я – Горбатенко Ольга Петрівна. Школу життя вона вивчає протягом 99 років! Це неймовірно для сучасного ритму життя!

  Доля пані Ольги формувалась не тільки її розумом і думками, а й голодом, війною, катастрофою Чорнобиля…

  Своє день народження, 24 липня, в селі Паришеві, за розповіддю своєї мами, Ольга Петрівна відносить до анекдотів. Її мати, вже будучи на дев’ятому місяці вагітності пішла на роботу в своє поле, жито жати, разом з сином, Іваном. І саме на полі почались пологи… І коли, жінка вже народила немовля, воно було повністю в крові і плакало… Маленький хлопчик дуже перелякався і заліз на вершину самого дерева при цьому обвинивши свою матір у вбивстві малої дитини. Ось при таких обставинах наша героїня появилась на цей світ. Вже підлітком, в чотирнадцять років, пані Ольга пасла волів та корів, обробляла поле і допомагала батькам, на той час заможнім, по домашньому господарству… Минуло декілька років і серце Ольги Петрівни шалено покохало чорнявого і високого хлопця Михаля. Незабаром у молодого і щасливого подружжя народились дві дівчинки: старша Ольга, молодша Ніна. Так минали юні роки дівчини з волошковими оченятами, але дорога життя приготувала різкий поворот…

  «Це не  казка, а як сон» - згадує пані Ольга. «Чоловік займав високу посаду у сільсоветі і його покликали до Чорнобиля, мов би на допит і забрали його на страшну війну... залишилась я сама з дівчатами.... Страшенно мені стало, коли німці загнали жінок самотніх з дітьми, котрі остались без чоловіків у хату і хотіли нас всіх спалити. Не боялась я за себе, а боялась за доньок, старшій Ользі тоді було сім років, а меншій Ніні всього три рочки. Чекала я чоловіка свого… сниться сон -  канава а в ній чоботи Михаля. Мені стало все зрозуміло – Михаля немає в живих. Пішла до Чорнобиля, дійшла до воріт, вони відчинились і тут мені один чоловік підтвердив той поганий сон, правда – чоловіка немає в живих. Як ми жили ж без нього… Їли вороб`їв….влетить в хату, обсмалю його і суп наварю дітям. Захищала їх, як могла, чую, летить, свистить бомба, вкрию собою Ніну і Ольгу і молю Господа Бога, щоб залишились мої дівчатка живі, щоб життя ще своє прожили! А меншенька одного разу питає мене - «Маму не має папи і тебе не буде?» Як моє серце колотило від того запитання, як мої губи тремтіли, коли казали те, що розум відторгав!». – Ольга Петрівна розповідає і все далі їй тяжко говорить, сльоза смутку вкриває собою бліде зморщене обличчя. Рука тремтячи підносить до обличчя білу хустинку і втирає той життєвий гіркий смак…

  «Про Чорнобиль можу сказати тільки те, що нам було там гарно жити великі ліса, а там гриби та я годи. Були в мене вже і внуки. У Старшої донька Ніна. А у молодшої два сина – Олександр і Михайло. Ніна деякий час зі своєю сім`єю жила у мене, а потім Олександр, її чоловік, збудував власну кирпічну хату... 26 квітня 1986 року вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції… І перевезли нас до цього села Лук’янівка. Зараз я намагаюсь цього всього не згадувати, хотіла б це все ви черкнути зі свого життя…».

  Життя для Ольги Петрівни стало прекрасним своїм розчаруванням… Час – найкращий вчитель. Але, на жаль, він вбиває своїх учнів.

---

Трамвай №8

2011-12-22 21:47:25 (читать в оригинале)

Зупинка «станція метро „Лісова”.
Жіночка років 45 чоловікові: Ти диви, все купили… а бачив, як ціни піднялись на молоко?
Моложавий дідуля, що сидить коло них: Ага, канєшно піднялись! Помните, як років 20 назад всі ті гади казали, як всьо буде харашо? а зара шо… мовчать! В Європу страну, в Європу… В жопу, а не в Європу!
Жіночка тихенько: ага, ну да, ну да… нам тут виходити.
Дідуля недовольно відводить погляд і дивиться у вікно.

Заходить молода пара з немовлям на руках. Вот знаєте, є такий вид пар: обоє дуже гарні, видно, що сильно кохають один одного, проте на вигляд якісь вже ну надто бідові, і в очах величезна змученість та втома. Сідають перед моложавим дідульою, хлопець ніжно цілує дівчину в лоба.
Хоча ні, чекай, чого це вони мені бідовими здалися? Он хлопець досить добре вдітий, та і смартфон в нього такий як в мене… Певно збило з пантелику, шо дівчина зверху загорнута в якийсь потасканий плед, а що під ним — не видно, плюс якісь сум та втома все одно в їх очах є. А може просто молоді батьки, втомились з незвички і все таке.

Оо, блін, тільки не хіпстери. Ви помітили, як багато в трамваях хіпстерів? Тіпа модно чи шо? Одна з них, тендітна кучерява дівчина, пробирається через весь трамвай зі стільцем в руках, що характерно, ніжками вперед. Тут трамвай різко рушає і дівчинка летить на мене ніжками цього стільця і чомусь голосно сміється, а мені в цей момент ніжки видаються вкрай гострими. Коли до мене лишається сантиметрів 50, дівчинку ззаду ловить за рюкзак її юний друг по нещастю.
Дівчинка до мене: Осторожнее!!!
І сміється, поки я тихо сру кірпічами. З тим же сміхом рєбята ставлять стільчик в кінці салону і всідаються.

За ними проходять їх друзі, дівчинка і хлопчик, теж хіпстери, понятно. Стають наді мною.
д.-А что там Миша?
х.-Да ничего… дома сидит уже где-то год. Он такой… как сказать… нет, он не ленивый, если уж за что-то возмется, то делает это от начала и до конца, но вот начать — это такая проблемма для него! Нужно как-то его подтолкнуть.
д.-Ты ему прямо как мамка.
х.(спокійно)- Ну да, его-то мамка на герыче, нету у него мамки, считай.
д.(теж спокійно)- А, ну да… Ой, смотри, видиш вон дом далеко так? Там кто-то мигает светом, как сигнал SOS.
х.- Да нет, сигнал SOS — это три длинных, три коротких и еще три длинных.
д.- Так смотри, он так и делает! Ну и фиг, мы же далеко. Хотя вродь это гирлянда так мигает. Прикинь, теперь что МЧСникам надо менять знак SOS?)
х.- Никто не будет менять азбуку Морзе через китайскую гирлянду.
д.(спокійно)- А, ну да… А чо там тебе батя за татухи сказал?
х.- Да ничего, они же на руках, так я пока что напостой с длинным рукавом хожу. А чо весной будет — яебу… Как он меня за пирсинг вычитывал, а тут даже не знаю.
д.-Понятно..(пауза) Слушай, ты можешь прекратить шмыгать носом? Меня это раздражает!
х.-Да не могу я, насморк у меня! (дає їй маленький щєлбан в маківку голови)
д.-Я же сижу, ты знаешь, где сейчас мой локоть?
х.-ага, где-то на уровне моего колена.
В цей момент хлопчик, що заходив з дівчиною і дитиною протягує хіпстеру носову хустинку, хіпстер відмовляється, всі сміються, після чого хлопець смачно шморгається в свою хустинку. Через кілька хвилин
д.- Блин, прекрати губу грызть, меня это раздражает!

В салон заходять дві гламурні дєвочки.
Одна з дєвочок в трубку:
-Папа, ну ты нормальный вообще?! Я тебя спрашиваю, ты нормальный? Я же сказала, что буду в два часа ночи! (кладе слухавку), нет, ну ты смотри… сказал, чтобы тогда утром уже приходила, не пустит. Ну и фиг с тем, не первый же раз… блять, ты не могла еще дольше собираться? уже бы на позняках пиво пили!

Тим часом людей зайшло вже багатенько, десь з натовпу чується діалог двох парубків:
-Это мы что, на Оболонь заехали или что? Нам же нужно до часа успеть, ато все, пиздец!
-Да успокойся ты, на Ленинградке мы, внатуре.
-Внатуре?
-Внатуре.
-Что внатуре?
-На Ленинградке, блять, внатуре!

Молода пара з дитиною встає і пробирається до виходу. голос дідулі з глибини салону:
-Ану шо отамо там мєсто освободилося? Ану розступииись, іду на посадку!
Кондукторша -Діду, та стійте вже ви, куди по головах скачете як молодий!

Хіпстери виходять і їх місце займає дебела жіночка, хвилин 10 у трамваї відносна тиша, і тут мої вуха розриває дзвінкий крик жіночки:
-Преуееееееет! Альооо! Ну ти шо там? Як діла? Слухай, сплавила свого з дітьми до мами, давай приїжджай сьодні до мене, хочу покалякать з тобою. Альо? Альооо? Ти там зайнята чи шо? А чо мовчиш? Занята, да? Ну ладно, то звони там вечером, поговорим.
Набирає наступний номер.
-Альооооу! Як діла? Слухай, ти шо сьодні робиш? Ну просто в гості хтіла позвать… а, занята? ну ладно… звони там якшо шо.
Спочатку всі просто сміялись тихенько, потім хворобливо морщили обличчя при кожному новому слові. Жіночка вже починала набирати новий номер, але тут мене врятував голос водія в динаміках:
-Зупинка „проспект Петра Григоренка”.
Фууууух. Нарешті пробираюсь до виходу, над вухом лунає чийсь тихесенький голос:
-Ви зараз виходите?
-Що?
-Питаю, чи виходите.
— А, да, да, виходжу.
Повертась — це ж та жіночка, какова хуя не можна так і по телефону говорити?
Це я до чого це все… треба навушники терміново чинити.

---

заработок на социальных сетях

2011-12-22 21:42:30 (читать в оригинале)

http://socialtools.ru/registration/ref/c90b2554f625aac47da32c61285b0d54

---

Старики - разбойники...

2011-12-22 21:20:36 (читать в оригинале)

Сегодня был на мальчишнике у папы......Деды отжигают,скажу я вам.))))))))
Очевидно,что к преклонному возрасту жажда жизни вспыхивает ядерной вспышкой..............

Ошибки юности легко сходили с рук.
Ах молодость - далекий звук свирели!
Мы часто под собой пилили сук........
Уж мы не те, и суки постарели.

---

ЕС может не выдержать распада зоны евро?

2011-12-22 21:16:12 (читать в оригинале)

Журналисты Биржевого Лидера согласны с новым главой Европейского Центрального банка Марио Драги , что распад Евросоюза не приведет к положительному результату для тех, кто останется в нем, и тем, кто выйдет из его состава.

Проводя беседу с журналистами Financial Times, Драги отметил, что страны, которые выйдут в первую очередь из состава, подвергнут экономики своих стран еще большему давлению, а остальные страны еврозоны будет ожидать большой хаос. Глава ЕЦБ утверждает, что ЕС в большей степени не сможет выдержать распада.

Выход из блока евро обрушит на «беглецов» долговой удар со всей его мощью. Эти страны ждет неминуемая девальвация национальной валюты, что приведет к высокой инфляции и непредсказуемым последствиям, отметил также Драги. Его предшественник на посту главы Европейского Центробанка Жан-Клод Трише и вовсе называл идеи развала еврозоны - «абсурдными».

«Биржевой лидер» напоминает, что М.Драги сменил на посту главы ЕЦБ Ж.К.Трише 1-го ноября 2011-го года. Ранее Драги возглавлял Банк Италии на протяжении шести лет (с 1-го декабря 2005-го года по 31-ое октября 2011-го года).

Борьбу с кризисом еврозоны Драги видит в активных действиях Европейского Центробанка. В частности, глава ЕЦБ предлагает утвердить беспрецедентные меры, направляемые на поддержку банковского сектора зоны евро. На текущей неделе готовится проект по предоставлению неограниченных кредитов сроком погашения в три года.

Как отмечают аналитики компании Nord FX, еще одной проблемой еврозоны является утрата доверия частных инвесторов, из-за чего некоторым странам фактически закрыт доступ на рынок частного кредитования и они вынуждены стоять с протянутой рукой перед МВФ или Европейским фондом финансовой стабильности. Усугубляет ситуацию падение рейтингов ряда стран еврозоны. Более того, как отмечают эксперты Академии Masterforex-V, рухнуть могут даже рейтинги наиболее стабильных, как считалось ранее, стран еврозоны, в том числе, Франции, чей кредитный рейтинг в настоящий момент пребывает в наивысшей позиции.

Финансовый регулятор еврозоны должен получить права агента ЕФФС для его представления на рынках, а сам ЕФФС должен быть расширен в своих финансовых возможностях еще больше, сказал Марио Драги.

Каждый шаг ЕЦБ должен быть, тем не менее, тщательно обдуман и взвешен, говорит глава Европейского Центробанка. ЕЦБ не может позволить себе утратить ни доли доверия инвесторов, а потому, даже если ситуация усложнится, не станет прибегать к политике количественного смягчения, которую нередко применяет ФРС США.

Читать далее...