Начни утром с нами МАКСИМУМ - ЭТО МАКСИМУМ УСПЕХА! Голосов: 1 Адрес блога: http://potapenko.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-15 16:02:20 блограйдером maxi4u

Bittersweet

2011-10-21 03:13:21 (читать в оригинале)

         Какие полярные эмоции... синусоида пост-фактума.
      Пол дня давят какие-то карявки. То слезы, то крик, то безмятежное спокойствие и буддистский пофигизм, то радость, то злость, то безмежная любоффф. Едва едва сдержала себя от обвинений семьи и всех-всех в том, что произошло. Бешенством накрывает с непонятной периодичностью. Откуда-то столько энергии, хочется бежать, кричать, прыгать как от счастья, забить что-нибудь в мелкие дребезги.
       Музыка на полную катушку в ушах. Год не было, обычно слушаю ее тихо и в пол-наушника. А тут на полную....и еще и мало.... Пофиг, что в маршрутке я не замечаю людей, пофиг что иду с наушниками одна домой через темный ставок...ничего не видя, не слыша и не замечая вокруг, ничего не страшно...ничего не слышу и не соображаю, просто несусь домой на 5й скорости, и горе тому, кто осмелится ко мне приколебаться. Пальцы в кулак, ногти уже давно врезались в кожу ладоней. И как бы пофиг... Иду и благодарю Вселенную в первый раз в жизни, что у меня нет сейчас вела....а то вот так бы не шла, а ехала....убилась бы нахрен об первый попавшийся четерех-колесный драндулет. А так в безопасности вроде.
       Домой пришла - веселье...друзья пишут....общение, хоть и он-лайн. Его нет, ну и фиг...И так не плохо... И даже весело и хорошо. Тянет танцевать...и беситmся... И танцую по-чуток.=)))
       А чуть позже просто все пофиг.....дзэн, а потом .....ЛЮБЛЮ... и благодарю за эмоции. Они живые, они есть, и они прекрасны. Когда разрушается земное, душа идет к Божественному. Гуд! Люблю! Благодарю за все!!!!

---

Взаємозв'язок та взаєморозуміння у відносинах ЄС та України : перспективи та прогалини процесу євроінтеграції української держави

2011-10-21 03:08:59 (читать в оригинале)

Визнання на найвищому рівні українського владного істеблішменту необхідності руху України до асоційованого членства в ЄС дійсно є вагомою гарантією євро інтеграційної перспективи нашої країни.

Українській державності як показує нам історичний хронометр вже загалом 20 років. Саме стільки в політичному сенсі українська держава намагається динамічно то просуватися ,- то активно крокувати в напрямку членства в європейському співтоваристві.

Якщо виказувати свою позицію відкрито, то при всіх політико-геополітичних непорозуміннях і соціально-економічному протиборстві України та ЄС, перша старалася бути старанним учнем, як на противагу цьому не були суб'єктивно заангажовані скептики української євроінтеграції. Наполегливість в процесі євроінтеграції України виявилась насамперед в - 1)  ратифікації міжнародних актів з дотримання прав людини і громадянина,адже це один з фундаментальних чинників європейської політичної конструкції ; 2) імплементації європейських законодавства( приклад - Хартія європейських регіональних мов та Європейська Хартія місцевого самоврядування) до вітчизняного юридичного поля, хоча ми добре знаємо, що даний процес є не надто поворотким через ті причини , що українське законодавче поле наскрізь пройняте прогалинами в праві; нормами , що  мають свою давність ще з часів УРСР,але які суперечить чинному законодавству в локальному вимірі та геополітичній стратегії України в загальному вимірі відповідно.

Україна добре усвідомлює стан своєї готовності до вступу в ЄС — для нас всіх  це стратегічна мета. Вона має сприяти активізації процесів реформування українського суспільства та надавати їм чіткі орієнтири, оскільки вступ до ЄС вимагає досягнення країною кандидатом конкретних європейських стандартів у всіх найважливіших суспільних сферах. Тут важливо зазначити таку позицію, що дане ціннісне сприйняття європейських  норм та  ідеалів можливо лише за політично волі українських еліт та готовності  і бажанні українських громадян сприйняти та соціалізуватись в діалозі європейської інтеграції.

Важливою деталлю, є в тому, що західні норми - річ не константна. За ті 100 чи 200 років, що українці, поляки, французи,чехи та інші мріють "перетворити рідний край на Європу", Захід змінився. І продовжує мінятися щодня. Українська позиція в цьому контексті має бути дихотомною, тобто не йти в радикальний розріз європейській політичні трансформації,адже це конкретно ілюструє чи готова наша країна публічно  і ефективно проводити внутрішні реформи і корегувати зовнішні пріоритети із розумінням і потребою захисту і просування національних інтересів ( як не парадоксально,але цей тезис слугує підтвердженням для європейців в  питанні  чи є Україна самостійним політичним гравцем і суб'єктом зовнішньополітичної дії чи лише об'єктом зовнішніх впливів, маніпуляцій і хронічно формуючою національною державою? Питання лишається дискусійним і понині).

Політика та право в ЄС зазнало за пів століття значних змін,  так у 1970ті, "у Європі" (Іспанія, Португалія) були диктатури. Сьогодні демократія - головна європейська цінність, саме плюралістична демократія, демократія як чинники гарантування конституційних прав та свобод громадян і саме головний посил в тому , що саме цей політичний режим( демократія) констатує мега важливий пріоритет використання і виконання конституційних обов'язків всіма громадянами держави, починаючи від вчителя сільської школи  і закінчуючи депутатами національного парламенту та президентом.

У сер.19 століття, мати колонії вважалося не просто нормальним, а з добрим. А придушувати антиколоніальні повстання - справою честі і "обов'язком перед Батьківщиною". Тепер час змінився і всі етнічні протиборства треба в демократичному і прагматичному змісті вирішувати. Для України, я к на мене є метою в цьому контексті задуматися над вирішенням  середньо строкової загрози радикалізації етнічних процесів в Криму . Ризик мусульманського невдоволення в цій частині України прогнозовано підриватиме довіру до України членів ЄС. Чому? На мою думку, ігнорування українською стороною даного ризику перед своїм суверенітетом ставитиме сумніви в кулуарах високо посадовців ЄС щодо здатності України в легальний спосіб зняти питання міжетнічних конфліктів  з порядку денного розвитку держави, разом з тим не поправши прав національних меншин,якими є не лише кримські татари, а й русини та інші національності, які все ж таки складають в одне ціле поняття  "український народ", інтереси якого є первинними і най актуальними для кожної української влади, для всіх державних інституцій. Пам'ятаємо , джерело влади в Україні є її народ, і це не є ідеологічна забаганка державників чи лише традиційна конституційна норма, це на мою думку з погляду на нашу буремну історичну спадщину - вимога і потреба поколінь, що боролися самими творити своє майбутнє в соборній країні. І нам зараз є честь тут само реалізовуватись і розвивати свою державу, якщо цього ми не розуміємо то ганьба нам як громадянам, що дозволяють собі підтримати дискурс євро скептиків і євро фобів на українському владному олімпі щодо без альтернативності руху до ЄС, таким чином паразитуючи саму ідею євроінтеграції України.

У самій Україні - море працьовитих, талановитих людей. Наша проблема ж  - системна корупція, яка легітимується більшістю членів українського суспільства .

Тож які західні норми ми хочемо запозичити? Теперішні? Чи ті, що були 20 років тому? Чи повоєнні? Чи довоєнні?

Однозначно , що сьогоднішні цінності ЄС та норми політичної гри є прийнятними для України.

Не розпорошуючись в аспектах євроінтеграції хотілося вказати на ряд перспектив, а далі проаналізувати прогалини євро інтеграційного поступу.

Розпочну з декламації того, що ідея європейської інтеграції в дійсності стала частиною національної ідеї, щоб ми не казали. Ми розуміємо наш справжній стан, але все одно, якщо людям сказати: куди ви хочете, чи у в Америку, Азію, чи в Європу, – то, безперечно, відповідь буде – в Європу! Отже, перспективами для України є, те що  :

По - перше ,за результатами проведення Днів Європи в українських містах( серед них Київ, Ужгород, Самбір,Кременчук , Миколаїв, інші) заключними комюніке цих зібрань були тезиси, що 1) українці поділяють і вважають за свої, саме європейські цінності  і це повірте багато значить для членства України в ЄС і взагалі для її сучасного розвитку державотворення; 2) важливо, щоб суспільство, саме громадяни України розуміли та підтримували ідею європейської інтеграції. Саме для цього і потрібні такі акції - для інформування, пояснення, культурного обміну. Правильною була участь і  представників ГІ "Європа без бар’єрів", ВМГО «Європейська молодь України», Європейського молодіжного парламенту.

Підтримка ідеї європейської інтеграції українською молоддю, на мою думку, є вкрай важливою, тому що саме ця категорія суспільства є більш здібною до соціалізації в євро спільноту і менш вразливою до дешевого політичного популізму та симуляції ефективної багатовекторної політики, через те що категоріальна у своїх запитах щодо раціональності та своєчасності дій у відносинах України із її  зовнішніми політичними партнерами, серед яких пріоритетним є звичайно ЄС. Але це за умови якщо і ЄС буде зацікавлена в Україні - як партнері , а не лише сировино - трудовому джерелу і лише енерго -  трансферною країною; коли ЄС не лише ,як заявив минулого року в Ялті комісар Ш.Фюле буде тільки демонструвати підтримку Україні в її стремлінні до членства в ЄС,а й де факто і де - юре стоятиме і діятиме на позиціях незворотності української євроінтеграції.

По друге, якщо Європа раніше боялася сільськогосподарського потенціалу України, вбачала в ньому конкурентну загрозу для своїх фермерів, то на сьогодні ситуація змінилася на протилежну. Впродовж останнього десятиліття дефіцит продуктів харчування в світі щорічно зростає приблизно на один процент. Загроза голоду в світі стала реальністю. А в разі об’єднання агропромислового потенціалу України і Європи сумарний експортний потенціал Європи підсилився б. Це підтверджують ряд економічних досліджень в ЄС та в Україні.

По - третє, можливостями позитивного іміджу України є  - великі аграрні можливості, культурна столиця, виробництво та продаж військової техніки, курортно - рекреаційні зони відпочинку в  Криму та Причорномор'я, участь в світових проектах по освоєнню космосу, ЄВРО 2012, високий транспортний потенціал і звичайно ефективне  проведення парламентської виборчої електоральної кампанії за дотриманням демократичних процедур.

По - четверте , перспективою в разі її системної реалізації є основні  стратегії нової політики публічності в напрямках:

1)      Підвищення рівня громадянської компетенції, що передбачає необхідну стадію інформування громадськості про альтернативи вирішення суспільних проблем ;

2)      Розвиток громадянської культури участі й інформування громадян про можливі законні способи їхньої участі в обговоренні та прийнятті важливих для суспільства рішень. У постреволюційний період громадяни просто мають досить слабке уявлення про форми свого цивілізованого впливу на владу та її політику;

3)      Адаптація новітніх технологій у вітчизняні АПК, ВПК , науку та важку промисловість;

4)      Оптимізація нового формату взаємовідносин у трикутнику «влада — професійна соціальна експертиза — суспільство», де професійні соціальні експерти можуть і повинні стати представниками громадських інтересів і громадянського суспільства в Україні;

5)      Чесний і відкритий діалог нової влади з суспільством про труднощі та проблеми нинішнього періоду, послідовність i обов’язковість виконання декларованих обіцянок, чесність у дрібницях (припинення практики кумівства, реальне розведення бізнесу та політики ).

Хоча на мою думку поряд з  аналізом перспектив вітчизняної євроінтеграції не варто забуватись і про її системні прогалини.,які формують повною мірою не задоволення динамікою розвитку відносин України з ЄС.

Серед чинників, що стримують виведення цих відносин на якісно новий рівень — і "стабільна нестабільна" економічна ситуація в Україні, і неповноцінний стан інституційного забезпечення нашої політики щодо ЄС, і досить непроста внутрішня ситуація в Євросоюзі, що не завжди сприяє виробленню адекватної позиції її країн – членів щодо України. Дається взнаки й високий ступінь нашої економічної залежності від Росії.

Актуальним питанням залишається «персоналізація» політики, яку ЄС проводить стосовно України, та відмова від «трафаретних» підходів у ставленні до країн СНД. Не маю на увазі надання нам якихось переваг або пільг. Навпаки, насамперед ми розраховуємо на таку спеціалізовану і конкретну політику з боку ЄС, яка б дозволила краще використовувати потенціал нашої співпраці в усіх галузях. Сподіваємося на активізацію взаємодії в галузі зовнішньоекономічних зв’язків, промислової кооперації, митній справі, науково-технічній політиці, юстиції. Необхідно об’єднати зусилля, щоб запобігти нелегальній міграції, транскордонній злочинності, боротися з її організованими виявами. Окремо слід підкреслити нашу зацікавленість в участі в транс'європейських проектах, передусім транспортних та енергетичних. Унікальне географічне становище України зумовлюють її роль однієї з ключових країн – комунікаторів між Європою, Кавказом та Азією. Тому то і Україна сподівається на підтримку таких проектів з боку ЄС, США та інших зацікавлених сторін.

За умов використання українською державою всіх можливостей і привілегій із геостратегічного розташування, як мінімум та створенням додаткових гарантій зростання доходів через її посередництво у веденнях гео економічних стратегій країн учасниць ЄС, Росії, азіатських країн ,як  зовнішньо економічний план максимум.

Як констатує колишній екс-віце президент Генерального Комітету Парламентської Асамблеї ОБСЄ В.Пилипчук із його дискусій із євро бюрократами, стала зрозумілою не складна вимога ЄС до економічної ситуації в Україні, тим, самим вказуючи на діючу прогалину насамперед економічної євроінтеграції. такою вимогою є поява 3-4 мільйони нових робочих місць, підвищення мінімальної заробітної платні в Україні до 600 євро, а мінімальної пенсії до 300 євро, зниження інфляції в Україні до рівнів 1-2 %  на рік, закриття східних кордонів України для міграції поза правилами ЄС.

Досягти в Україні європейських вимог щодо розміру зарплат і пенсій можливо за рахунок: більш справедливого перерозподілу бізнесового доходу між власником і працюючими; ліквідації тіньових схем обігу; тіньової економіки; підвищення продуктивності праці шляхом модернізації технології виробництва.

Наступна українська проблема, без вирішення якої інтеграція України в Європу не можлива – проблема способів діяльності і результатів діяльності правоохоронної системи і „правосуддя” в Україні.В Європі правоохоронні органи охороняють права і свободи громадян. В Україні – це репресивна машина щодо прав і свобод громадян. Міліція може порушити кримінальну справу чи ні в залежності від здатності відкупитися. В Європі засуджені отримують якісну і повноцінну медичну допомогу і належне харчування. Українські тюрми одночасно є школою " підвищення кримінальної кваліфікації ” засуджених , заохочуванні їх  "щирого" патріотизму до батьківщини  . Європа опоную нам кажучи : наведіть у себе порядок до інтеграції в ЄС. Європі потрібна така Україна, в якій її громадяни змогли б знайти захист від порушення прав і свобод в національній системі правосуддя так, як це здійснюється в державах Європи.

Згаданий вище професор і академік В.Пилипчук на мою думку занадто суб'єктивно в одній із своїй останніх публікацій стверджував, наче, що в Україні не знайдеться жодної чесної людини, яка б виступила проти запровадження в нашій державі європейського типу правоохоронної системи і системи правосуддя, в якій всі громадяни мають рівні права, всі рівні перед ЗАКОНОМ, а згадані положення були б не лише конституційною декларацією, а стали б реальністю життя.  Переконаний , що описаний експертом стан справ не відповідає дійсності, адже процесами які підтверджують протилежне є наприклад численні студентські мітинги, демонстрації та пікети за вимогою протидій корупції у ВНЗ та припиненні політизації освітньо -  навчального процесу.

Наступна ж прогалина міститься у  вимозі Європи забезпечити безперешкодну реалізацію прав підприємців. Прав на працю, на свободу підприємництва за європейськими стандартами. Для цього необхідно повністю зліквідувати за урегульованість ведення бізнесу в Україні, слід знищити хабарництво, рекет і рейдерство. Європейські політики переконані, що в нинішній Україні неможливо вести бізнес без хабарів і відкатів, бо бізнес або вкрадуть, або відберуть, або його може штучно доведуть до банкрутства податкова, судова, право охоронна система, митні органи та блискавичні і не передбачувані зміни законодавства України, серед останніх які ще більшу загрозу для бізнесу таять в собі підзаконні акти, насамперед так звані ”відомчі „листи”, якими керуються податківці, митники навіть тоді, коли вимоги цих „листів” суперечать нормам закону. У правовій державі такі „листи” не мають права видаватися і ними заборонено керуватися, бо такі факти розцінюються як посадові злочини.

Вітчизняні фахівці з економічних питань доречно звертають увагу на парадокс пробуксовування економічної євроінтеграції, наводячи наступну ситуацію,що ми ( Україна)продаємо за кордон зерно, на якому там вигодовують корів, свиней для того, щоб потім м’ясо з них завезти в Україну! Але ще більший парадокс в тому, що м’ясо, імпортоване з Європи в Україну обходиться нам дешевше, ніж якби ми його виробили в Україні на тому зерні, що експортуємо.

Наступна офіційна вимога ЄС і домінуюча прогалина в євро інтеграційному дискурсі – забезпечити вільну реалізацію прав громадян, їх об’єднань, прав опозиції на критику влади в ЗМІ. Забезпечити вільну реалізацію прав на страйки, мітинги, демонстрації та ін. Хоч і  на думку українського прем'єр -  міністра Азарова М.Я., який мав останнім часом зустріч із єврокомісаров з питань розширення Ш.Фоле «акції протесту, які проходили в країні – найкраща ілюстрація того, що незгідні мають можливість висловити свою позицію. Проведені в Україні акції протесту підтверджують демократичний розвиток країни», проте не зміг п. Азаров сказати про репресії проти опозиції, бо, на його думку, їх немає. І це теж „ілюстрація”, але ілюстрація процесу, протилежного відкритості демократичності суспільства. Це є профанація. українських можновладців стверджуючи про повноцінну демократичне сприйнятті владою протестів громадян  з одного боку, а зі ншої коли ЄС применшує критику і вимогливість до України в цьому питанні вона теж "грішить", тим сама не сприяючи  дійсній і потрібній їй євро інтеграційній поведінці України.

Правий експерт центру Разумкова В.Чалий кажучи, що  в ЄС на відміну від інших структур, євразійських, скажімо, кожний голос цінний. Тобто сьогодні правило консенсусу – це (певні модифікації Лісабонська угода внесла) ключове питання. Кожна країна, входячи в європейську сім’ю, має свій голос. Деякі країни-нові члени ЄС вже показали, як може звучати цей голос. Зокрема Польща. Це просто грандіозний ривок! І на мою думку , така молода держава як Україна забовязана перед собою самою і власними громадянськими спільнотами, за для власної європейської модернізації не стояти в питанні євро інтеграційного поступу на позиції "лінивої нареченої без приданого" і закопчуванні хисту до упорядкування свого домогосподарства

Українське суспільство має робити свідомий вибір такої влади в Україні, яка здатна підняти комфортність життя в Україні до європейських стандартів. Суспільство має дозріти до інтеграції і визначитися з її вектором.На сьогодні воно, на жаль, ще до цього не в повній мірі  дозріло.

В ЄС зрозумілим є думка, щоб Україна не ломилась у відкриті двері, а зробила все від неї залежне, щоб увійти в європейський дімбажаним гостем, і залишилась у ньому ефективним співгосподарем.

Євро інтеграція, я повторюсь  – це той тип міжнародних відносин де кожна сторона переговорів має бути активною і зацікавленою у конструктивній співпраці.

І на останок, в українському фольклорі є чудове прислів’я – «людина - коваль свого щастя». До теми ми можемо його своєрідно інтерполювати, а саме аби кожен українець розбудовував Європу в собі, в своїй сім'ї, краю, не чекав аби державна влада видавала методики – «як стати європейцем».

До чого я веду? Я вважаю, що питання євро інтеграції української держави, це має стати одним із головних смислів в житті кожного громадянина.

Правильно сказала фахівець в сфері демографії Еллі Лібанова, що найкращим виходом з економічної кризи є свідома, кропітка і постійна праця кожного українця, як фізична так і інтелектуальна. Додати тут можна лише тезу професора політичних наук Телешуна С.О., про те, що не варто українцям, хоч в художній культурі України цим перевантажено, постійно жалітися на долю, опускати руки, потрібно бути інтелектуально конкуренто здатним, кожна дія громадянина має бути вмотивована і ефективна.

---

ВПЛИВ ВЛАДНОГО МАНІПУЛЮВАННЯ З ВИБОРЧИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНИХ РЕФОРМ НА РІСТ АБСЕНТЕЇСТСЬКОГО ХАРАКТЕРУ ЕЛЕКТОРАЛ

2011-10-21 03:02:46 (читать в оригинале)

Загально відомо , що для здійснення реформ необхідна стабільна владна команда, політична воля, матеріальні ресурси і неодмінно публічність дій уряду та громадянська підтримка. Проте особливість великої політики по-українськи,   по –перше, хиткий баланс в квадраті:  інституцій(уряд,парламент,президент), політичного хисту, ресурсів, вотуму довіри громадян до дій владної команди, по -друге , традиція зміни правил гри  в ході розвитку політичних процесів, а не до їх початку як теоретично прийнято важати.

Українські політичні есперти зазначали, що впродовж весняного сезону 2011 року, політична боротьба до парламенських виборів 2012 року розпочалися із неабиякою гостротою, проте поки що без міжвиборчою істерією політичних суб'єктів. Дана боротьба продовжується за наявності таких виборчих елементів, що й нині дискусуються в політикумі та експертних середовищах:  проведення виборів до ВРУ в 2012 році за змішаною системою ,  викресленням графи " не підтримую кандидатів у народні депутати України від жодної політичної партії" у виборчих бюлетнях та підняттю виборчого порогу з 3% до 4-5% [1].

Виникає питання, як все вище сказане відображеться  на громадському сприйняті . Найперший суб'єктивний висновок він буде складний , адже інтерес громадян України обирати по відкритих списках парламент знов оминули стороною, влада не зняла з порядку денного політичні ризики від наявних можливостей маніпулювання голосами виборцями на самому волевиявленні і на етапі реєстрації політичних партій. Специфіка ситуацій в тому , що виборці які ще не визначились, і ті хто ідейно підтримує опозиційнй політичні партії за владними деклараціями про публічність діяльності політики уряду, підготовки до виборчих змагань не бачать можливості для маневрів опозиції та гарантованому представництві своїх соціально-економічних потреб та політичних інтересів.Тобто виборці будуть недорепрезентовані.

Показову в цьому контектсті є теза депутатавідПартіїрегіонівОлениБондаренко, якавважає, що наявністьу виборчомубюлетеніграфи«проти всіх »-цеознакаанархіїв державі [3].

 Зіншогобоку, останняпрезидентськакампаніяпоказала, щографау бюлетенях«проти всіх» забезпечує необхіднийпорігявкивиборцівпід час підрахункуголосів, хочалюдифактично неголосують, -  щовпідсумкуприводитьдо перемогикандидатавідПР. Тому опозиції не є вигідно закликати громадян до абсентеїму до виборів, навпаки, акомуляція зусиль має зосереджуватись на упередженні  виявам абсентеїзму в електоральній культурі українських виборців.

Останні соціологічні опитування КМІС від 8 по 18 квітні 2011 р. свідчать , що частина виборців, які в середині квітня були готові взяти участь у голосуванні на виборах до Верховної Ради, в цілому по Україні склала лише близько 50%.

Фактично, якщо цей показник збережеться означатиме це що більша частина громадян не довіряє владі, її інституціям,- то логічно припустити, що питання легітимності держави  може постати. І якщо піти далі , на міжнародному рівні можливо, що геополітичні та геоекнономічні відношення до України будуть значним чином коливатися.

Ще одне ключове питання - скасування реєстрації кандидатів. Було запропоновано скасувати норму, яка передбачала зняття з виборів кандидата за два порушення агітації. Це насамперед,  позитив для громадян,- адже підхід до політики, в ситуації використання право бути обраним буде не волюнтаристьким, а по-діловому відповідальним [1].

Якщо казати про політичні позитиви та негативи відносно теми даної статті, то позитивним сигналом є дані вже згаданого КМІСу, за останіми даними якого прохідний бар'єр на вибора до ВРУ долаєполітична партія Фронт змін Арсенія Яценюка(14,1%), партія УДАР Віталія Кличка (6,1%), ВО Свобода (5,3%) і Блок Анатолія Гриценка "Громадянська позиція" (3,1%)[4].

Негативом  в довгостроковій персерктиві є варіант коли критична точка  громадянського незадовлення політикою діючого уряду у формі  протестних настроїв переросте в непідконтрольні дії, наприклад в протест, а далі в бунт . Проте як прогнозують політологи бунт і подальшийпереворотстанеться не тому, щооппозиціясильна, атому, щодержававтратитьлегітимність. І це не може не викликати  занепокоєння у громадян [2].

Підсумовуючи варто зважити такий  політичний ризик  , що гуртуватись навколо ідей безпосередього бойкоту виборів в парламент виборцями є не логічним і безвідповідальним за долю своєї батьківщини. В нинішніх умовах абсентеїзм в електоральній культурі носить шкідливий ефект для структуризації громадянського суспільства в Україні. Аби не доводити ситуацію до соціального бунту громадянам слід розвивати в собі категоріальність запитів до політичних результатів влади, а й навіть "виховувати" опозицію в аспектах її відданості інтересам громад та відповідальності за свою діяльність.

Література :

1.     Ігор  Попов Нові правила виборів прописані під владу, а не ПР\http://penta.org.ua/expert_comments/311/

2.     Владимир Золотoрев На свежем воздухе: почему в Украине не будет революции, зато возможен бунт, переходящий в переворот \http://www.kontrakty.ua/

3.     http://www.gazetavv.com/actual/repressii-vlasti

4.     http://kiis.com.ua/ua/news/view-60.html

---

ХАРАКТЕРИСТИКА ФЕНОМЕНУ ЕЛЕКТОРАЛЬНОГО АБСЕНТЕЇЗМУ В УКРАЇНІ ЯК ФЕНОМЕНУ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ГРОМАДЯН

2011-10-21 02:53:51 (читать в оригинале)

Загально відомо , що в минулих роках і до сьогоднішнього дня політичні вибори залишаються одними із найдієвішими механізмами легітимації  політичної влади в державі. Це, дійсно, підтверджується реаліями сучасного політичного життя багатьох країн світу. Проте сам виборчий процес, як такий, не може гарантувати легітимність політичної влади. Насамперед, на сучасному етапі суспільно-політичного розвитку, вибори перетворилися із інструменту забезпечення владарювання найбільш досвідчених, шанованих та професійних представників суспільства чи виразників їх інтересів у інструмент ефективної маніпуляції свідомістю громадян та способом нав’язування останнім в різний спосіб лідерів не з реальними, а з удаванними характеристиками та якостями.

Президент ФранціїШарль де Голь зазначив свого часу, щоб стати хазяїном,- політик має оформлювати себе слугою. І ця практика у дефрагментованому вияві практикується на виборах до ВРУ та ПУ. Досить буде згадати технології, які використовувались на попередніх виборах ПУ в 2004р. та 2010р. - "технічний кандидат", технології "чорної риторики"  в бік опонента від опозиції політиком не від партії влади.

З одного боку, зростання абсентеїзму свідчить про нестабільність політичної системи, зниження легітимності політичної влади, а з другого -  недовіру людей до владних інститутів, імітаційному представництві інтересів в органах в влади [1,7].

Значне число абсентеїстів може бути ознакою неефективності українських політичних інститутів, відсутність «прозорості» у діяльності держави, низькій конкуренції, виборчому популізмі політичних суб’єктів. Прикладом останнього є виборча обіцянка ще кандидата В.Ф.Януковича вже в 2011 році перевести українську армію на контрактну основу і переозброїти її на сучасний манер і апелювання йому в цьому контексті заявою профільного міністра  М.Б.Єжеля, що в 2011р. цього не відбудеться за ряду причин, зокрема, через недостатнє фінансування з державного бюджету. Логічним кроком було б чесно визнати неможливість цього кроку в коротко строковий термін , але загалом кожного року збільшувати фінансування і проводити реальне , а не "декоративне" переозброєння власного війська.

Фактори, що спонукають до абсентеїзму є не лише видимі науковому пошуку обставинами, а й цілком логічні речами на думку автора , що є елементарними чинниками ефективності держави і здійснення нею реформ: 1) слабка поінформованість про заходи влади і не публічність у стратегічних намірах і тактичних планах на сьогодні та майбутнє; 2) звичайно ігнорування позиції та дії громадянського сектору [2,210].

Кажучи про останню сказану річ, то основна причина абсентеїзму - не переконливість політичних еліт і менеджерів(управлінців). Але при цьому треба розуміти, що  сила переконання - це гостра зброя з обох боків. При неакуратному зверненні можна самого себе вмовити на будь-яку  неефективну - (в політ.розумінні) дію. Практичний вимір данної тези бачимо у   неволодінні політиками повноти даних про проблеми регіону і держави в цілому, не готовність брати відповідальність  за можливі неудачі і чи не повній відсутності бажання упередити ситуації гострих протиріч із політичними опонентами.

Вибори є наймасовішою формою участі населення в політиці та управлінні. Разом з тим, більшість українського населення розглядає участь у виборах не стільки як канал залучення в розвиток і прийняття управлінських рішень або як інструмент діалогу з владою щодо погодження інтересів і курсів політики, а скоріше як спосіб висловити свою підтримку або протест владі і політикам, за часту, у відповідність до принципу «обрати менше зло». Звідси і високий потенціал абсентеїстського типу поведінки, а також протестного голосування на виборах [3].

Абсентеїзм українців у політичній культури, на думку автора,  ставить під державницький сумнів дієвість і нагальність перебування на політичному олімпі Владу, так і без хребетну дисонансну діяльність Опозиції. Слід нагадати, що студентська та підприємницька невдоволеність останнього часу від здійснення «непопулярних реформ» командою та урядом Президента Януковича свідчить що в Україні формується 2-га опозиція, часто в супереч політичній опозиції, яку уособлюють БЮТ та її політичні партнери. Громадянські рухи та групи протесного населення створюють альтернативу опозиційній консерві.Таким чином, електоральний абсентеїзм , по - перше, присутній у вітчизняній політичній культурі українських громадян, але тих які все -  таки не знецінюють сам інститут виборів, по -друге, виявляють активний чи пасивний протест державній владі але  вже через персоніфікований підхід до неї ,зокрема, в аспекті здійснення реформ державного та регіональних масштабів,.

Резюмувати доповідь хочеться словами геніального українського історика Я.Грицака, який переконаний, що Україна потребує реформ, а вони будуть можливі лише тоді, коли в суспільстві буде згода. На враження фахівця,  політики свідомо користуються мовним питанням та історичноюполітикою як димовою завісою, для прикриття зовсім інших речей та для маскування свого небажання чи невміння проводити реформи. А не почавши реформ, всі ми програємо[4].

ЛІТЕРАТУРА :

1.     Політологічний енциклопедичний словник / Упоряд. В.П. Горбатенко;  За ред.Ю.С.Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенька.-2-е вид., доп. і перероб.-К.: Ґенеза, 2004. – С.7.

2.     Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: „ТАНДЕМ”, 1996. – С.210-211.

3.     Шведа Ю. Р. Партії та вибори: європейський досвід і українські реалії: Енциклопедичний словник. – Львів: Видавництво Тараса Сороки, 2009. – 500 с.

4.     Ярослав ГРИЦАК: Справжній компроміс — це коли обом сторонам боляче //http://www.day.kiev.ua/208121

5.     http://www.cvk.gov.ua/

---

каникулы в Мексике 35 серия смотреть онлайн

2011-10-21 01:23:40 (читать в оригинале)

каникулы в Мексике 35 серия смотреть онлайн