Начни утром с нами МАКСИМУМ - ЭТО МАКСИМУМ УСПЕХА! Голосов: 1 Адрес блога: http://potapenko.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-15 16:02:20 блограйдером maxi4u

Материя и культура

Утверждение.
Материя определяет культуру.
Обоснование:
1) базис определяет надстройку.
2) материя это базис культуры.
3) материя определяет культуру.
Что и требовалось обосновать.
Моя предыдущая статья на эту тему:
http://mnemozoy.hiblogger.net/1316877.html 

Власник ХМЗ не перерахував кошти до держбюджету і найняв страйкарів

.Працівники Херсонського машинобудівного заводу (ХМЗ), які страйкують під Кабміном, навіть не здогадуються про справжні причини пікету, а більшість страйкарів не працюють на ХМЗ. Раніше ХМЗ був у державній власності, та кілька років тому його викупив у приватну власність Олександр Олійник, проте 34 мільйони гривень до державного бюджету так і не перерахував.

При цьому новий господар з 1500 працівників 1100 залишив без роботи. Звісно, що держава таку угоду з новим власником визнала недійсною. Тепер власник найняв пікетувальників, аби прикрити власне шахрайство. За офіційною версією, протестують тут проти тиску місцевої влади. Насправді - причину акції не знають навіть самі організатори. Так, на запитання про привід страйкувальників, один з керівників заводу лише розвів руками.

«Зараз пройшли жнива, і в сільгоспвиробника, колгоспника є кошти. Він закуповує якусь техніку для збору врожаю», - тільки й зміг пояснити Заступник начальника ВТК Херсонського машинобудівного заводу Рашид Шарипов.

У власників Херсонського машинобудівного заводу і справді виникли проблеми у взаємовідносинах з одним із комерційних банків. Внаслідок цього ХМЗ став розмінною монетою, адже майно саме цього заводу власник вирішив закласти у банк для отримання дофінансування. У такій ситуації, як уже традиційно слалося в Україні, власники бізнесу дають простим робітникам транспаранти і намагаються будь що політизувати свої взаємовідносини з комерційними банками та вимагаючи у держави кошти на власний приватний бізнес. Відтак, не дивно, що причини пікету страйкувальникам навіть не повідомили.

«Сказали стояти, я і стою. Привезли, поставили, я й стою, от і все. Більше я нічого казати не буду, нічого не знаю», - відповіла жінка. Інша ж представниця страйкарів, як виявилось, боролася зовсім за інші права, не підозрюючи про реальні причини акції.

«Ми хочемо, аби нам повернули нашу пенсію, те, що ми заробили», - заявила вона.

Підтримати страйкарів з ХМЗ прийшли і колеги-робітники з Білоцерківського машинобудівного заводу. Втім, на запитання до пікетувальників, на якому ж саме підприємстві вони працюють, люди відповідають, що на обох. Загалом  серед учасників пікету можна було знайти лише п’ятьох представників ХерсонМАЗу. Втім, керівництво підприємства-організатора називає дещо інші цифри.

«Зараз на даний момент тут знаходиться сто працівників Херсонського машинобудівного заводу і приблизно сотня з Білоцерківського машинобудівного заводу», - зазначив Рашид Шарипов. Щоправда, більшість страйкарів зовсім не нагадують робітників – у натовпі переважно молодь та пенсіонери. Коли закінчиться пікет і можна буде поїхати додому, люди не знають. А поки що – харчуються прямо на вулиці і розважають себе як можуть.


AgroNews

Власник ХМЗ не перерахував кошти до держбюджету і найняв страйкарів

.Працівники Херсонського машинобудівного заводу (ХМЗ), які страйкують під Кабміном, навіть не здогадуються про справжні причини пікету, а більшість страйкарів не працюють на ХМЗ. Раніше ХМЗ був у державній власності, та кілька років тому його викупив у приватну власність Олександр Олійник, проте 34 мільйони гривень до державного бюджету так і не перерахував.

При цьому новий господар з 1500 працівників 1100 залишив без роботи. Звісно, що держава таку угоду з новим власником визнала недійсною. Тепер власник найняв пікетувальників, аби прикрити власне шахрайство. За офіційною версією, протестують тут проти тиску місцевої влади. Насправді - причину акції не знають навіть самі організатори. Так, на запитання про привід страйкувальників, один з керівників заводу лише розвів руками.

«Зараз пройшли жнива, і в сільгоспвиробника, колгоспника є кошти. Він закуповує якусь техніку для збору врожаю», - тільки й зміг пояснити Заступник начальника ВТК Херсонського машинобудівного заводу Рашид Шарипов.

У власників Херсонського машинобудівного заводу і справді виникли проблеми у взаємовідносинах з одним із комерційних банків. Внаслідок цього ХМЗ став розмінною монетою, адже майно саме цього заводу власник вирішив закласти у банк для отримання дофінансування. У такій ситуації, як уже традиційно слалося в Україні, власники бізнесу дають простим робітникам транспаранти і намагаються будь що політизувати свої взаємовідносини з комерційними банками та вимагаючи у держави кошти на власний приватний бізнес. Відтак, не дивно, що причини пікету страйкувальникам навіть не повідомили.

«Сказали стояти, я і стою. Привезли, поставили, я й стою, от і все. Більше я нічого казати не буду, нічого не знаю», - відповіла жінка. Інша ж представниця страйкарів, як виявилось, боролася зовсім за інші права, не підозрюючи про реальні причини акції.

«Ми хочемо, аби нам повернули нашу пенсію, те, що ми заробили», - заявила вона.

Підтримати страйкарів з ХМЗ прийшли і колеги-робітники з Білоцерківського машинобудівного заводу. Втім, на запитання до пікетувальників, на якому ж саме підприємстві вони працюють, люди відповідають, що на обох. Загалом  серед учасників пікету можна було знайти лише п’ятьох представників ХерсонМАЗу. Втім, керівництво підприємства-організатора називає дещо інші цифри.

«Зараз на даний момент тут знаходиться сто працівників Херсонського машинобудівного заводу і приблизно сотня з Білоцерківського машинобудівного заводу», - зазначив Рашид Шарипов. Щоправда, більшість страйкарів зовсім не нагадують робітників – у натовпі переважно молодь та пенсіонери. Коли закінчиться пікет і можна буде поїхати додому, люди не знають. А поки що – харчуються прямо на вулиці і розважають себе як можуть.


AgroNews

Наші школярі - другі в області!

Команда хлопчиків 3-4 класів Бородянської СЗОШ №2 вчора посіла 2 місце на фінальному обласному етапі фестивалю шкільного футболу "Футбольні надії Київщини", поступившись у фіналі команді Вишгородської спеціалізованої шоли. До "срібла" дійшли тренери Дмитро Олексійович Гребенюк (вчитель фізичної культури Бородянської СЗОШ №2) та Андрій Володимирович Бондар (Бородянська СЗОШ №1) і їхні підопічні - юні футболісти Володимир Червоний (4-А клас), Максим Позняк (4-А), Дмитро Навальний (4-Б), Юрій Васюра (4-Б), Ігор Черненко (4-Г), Дмитро Тишура (4-Г), Владислав През (3-А), Вадим Тунін (3-А), Назар Пастернак (3-А), Дмитро Зазимко (4-Г).

Щиро вітаємо гравців та тренерів із цим досягненням, бажаємо не спинятися на досягнутому й надалі радувати нас своїми успіхами!

Вы еще в банке «Форум»?... Ну-ну...

Не, ну я конечно много чего слышал про банки, которые рождаются в Украине под определенные цели. Там поддерживается видимость работы, есть секурити-служба и операторы с менеджерами нижнего звена – та самая прослойка, что работает с клиентами и мотивируется прежде всего на создание благоприятной картинки.

Уже полгода сталкиваюсь с работой банка Форум, который в Одессе. Банк входит в немецкую корпорацию "Коммерцбанк Груп". пообавшись с предствителями нескольких одесских отделений, я теперь думаю, зачем немцы связались с этой халепой, да еще и притянули ее в свою, "безусловно процветающую" в условиях кризиса, корпорацию.

"Уже полгода сталкиваюсь" — звучит интригующе, не так ли? Ну, по крайней мере в моем понимании.
Одно из их отделений расположено неподалеку от меня, на первом этаже обычного жилого дома, имеет, как я уже сказал, охранника, пару терминалов и банкомат.
Имеет также обустроенный подвал, куда служащие бегают покурить.
Не имеет одного — желания удержать клиента.

В рабочее время всем офисом смыться куда-то вниз, покурить, оставив помещение на охранника – милое дело. Ну а с выдачей денежных переводов просто беда. То у них программное обеспечение месяцами не работает, то сотрудник, на которого выписан пароль, вдруг уболел и кранты.

Честно говоря, я думал, что это локальное, что это болезнь одного отделения. И попросил кинуть платеж на их головной одесский офис.

Центр города, Пушкинская. Дверь заперта. Телефончик. Ну или охраннику постучать в окошко. Внутри те же два этажа и... угрюмые менеджеры, явно не понимающие как их сюда занесло работать.

Денежные переводы?
На этот вопрос мальчик, сидящий за компьютером, за операционной стойкой, мне ответил очень образно. Практически дословно это звучит так:
- Не, не выдаем. Ключей нет. Сотрудников нет. Администратора нет, она на обеде... Нет, звонить не буду. Я тут не работаю.
И пожал плечами.

Звоню в контакт-центр. Слащавый голос киевского Алексея пообещал непременно разобраться и мне перезвонить. Однако, телефон был упорно молчаливдо самого вечера, пока я не набрал контакт центр снова.
Второй раз был более удачным. Девочка действительно прояснила ситуацию: "ключей нет, сотрудников нет, управляющая вам перезвонит как только..." На вопрос когда это произойдет – стушевалась и придумала словосочетание "возможно завтра".

Ну, "завтра" не "завтра", но "послезавтра" я еще раз перезвонил в центральное одеское отделение.
Грустный голос менеджера сообщил, что выдача переводов невозможна и он совершенно не знает когда она начнется.
Ну то есть вообще.

Как говорится – настал белый пушной зверек.

Эх, немцы-немцы-прагматики, и зачем вам этот бедлам?

UPD: А вот, как они о себе, любимых:

Репутація. Для банка репутація є однією із головних цінностей, що визначають не тільки можливість успішного розвитку, але й сам факт подальшого існування банку на ринку.
Ми маємо всі підстави пишатися заслуженою репутацією чесності свого персоналу, який проявляє кращі зразки ділової етики.
Ми цінуємо власну репутацію і тому дотримуємося політики щодо ненадання послуг особам, яким притаманна неетична поведінка або які здійснюють нелегальну діяльність, а також особам, професійна діяльність яких не є прозорою для банку та яку не можна оцінити належним чином.

Судя по тому, как сотрудники двух отделений неохотно общались со мной, они видимо заподозрили во мне клиента, професійна діяльність яких не є прозорою для банку.
Упс... Вот как! Теперь понятно: для того, чтоб они начали общаться, я должен был ехать в банк за международным переводом с пакетом своих финансовых документов.
Суперное определение! Это не они мне должны доказывать, что можно им доверять, а я им, ясно?:)

Я лучше найду другой банк. И другим посоветую не связываться. 

Reaction (fact):
1. Позвонила управляющая отделения на Жуковского. Сообщила, что ключи получены (через три дня после моего посещения и через неизвестное количество дней, как возникла проблема) и приглашала "на чай". Извинилась.

ЖЖ