RSS feed of hiblogger.net user maxi4u Голосов: 1 Адрес блога: http://maxi4u.hiblogger.net/ Добавлен: 2010-05-08 02:04:06 блограйдером maxi4u

До питань незаконної транспланталогії в КНР

2012-04-22 01:42:51 (читать в оригинале)

Із березня 2006 року постійно з'являлися повідомлення про масове вилучення органів проти волі донорів - в'язнів совісті у комуністичному Китаї. Нещодавно припинена діяльність злочинного угруповання що "працювало" біля Пекіну.

---

Вместо вступления

2012-04-22 01:23:12 (читать в оригинале)

Моя первая запись в блоге гаджетомана будет вместо вступления.

В этом блоге буду писать о собственно опыте общения с современной техникой, авторские мануалы, обзоры телефонов, понравившиеся новости мира IT и hi-tech.

Буду рад всем, кто поделится своими впечатлениями и опытом работы с hi-end девайсами, полезными хаками и прочими плюшками. Совершенно случайно первая запись в этом блоге приходится на День Земли.

Хороший знак, надо полагать )

---

як завжди

2012-04-22 00:03:48 (читать в оригинале)

Категорично налаштована....ХА! ХА! ХА! Я не збираюсь бути тюфяком який прогибається під кожним сумнівним кимось. 

Моя свідомість бунтує, в голові вже розкалений метал думок, дивно, як ще пар з вух не йде. Мізки хочуть досягти рівноваги, обміркувати і накінець  затриматись хоча б на чомусь....

Мені прикро що в мене не виходить з тобою побачитись. Але я нічого не зможу вдіяти поки не налагоджу свої проблеми...я не хочу щоб вони тебе зачіпали...тому, дозволю собі надію, що ти зрозумієш.

Бабушкі все гірше, лікування, сильні препарати по 3 тисячі все впусту, біль, постійна  біль і....це так важко усвідомлювати...те, що  це може бути кінець...ну чому вона має  переживати це! Чому на старості вона має переживати такі муки....все життя прожити з цукровим діабетом а тут....я не можу, не можу...ці думки ріжуть по живому....про матір мовчу взагалі вона вже сама не своя....так важко...

Хочу щоб вже закінчилось навчання і можна було б передихнути, темп дійсно скажений установився за ці місяці, він загартував мене, так, проте  я хочу відпочити, просто відпочити...

А ще іноді хочу відчути обійми і просто побути в них....в тиші....Це може запропонувати Рижик, але він не те, я просто відчуваю....а хочеться іншого, хочеться тепла і спокою...як завжди...

---

п'ятисекундні фільми

2012-04-21 23:43:29 (читать в оригинале)

крута штука, взагалі. їх офіційний ютубівський канал, рекомендую підписуватись.

а нижче одні з найприкольніших відосів: Читать дальше...

---

Місто митців – мертве!

2012-04-21 22:57:03 (читать в оригинале)

  Байдужими схилами, назустріч сонцю,  повільно рухаюсь ледь помітною стежиною світла, розірваною морокуватим  подихом  бруду . Гуркіт металевих пазурів, що завзято нищать місто митців, супроводжує мій шлях.  Озираюсь навколо…у весняній усмішці Андріївського узвозу, трагічне зітхання, нахабно розрита дорога вся захоплена багнюкою, металеві пащі розтинають вулиці. Запах каналізації доповнює здичавілу картину безвихідного становища, а помаранчеві каски працівників, мов шалені вогники кружляють на території Андріівки, з під схованки яких лайливі роти точать ляси і жбурляють нецензурні слівця, захоплені відповідальним та важливим процесом «благоустрою». Зупиняюсь на мить…відчуваю пронизливий погляд бронзового Булгакова, що розташувався  поряд з містичним будинком № 13, в якому колись мешкав сам письменник, мовчазний бронзовий свідок лихої вдачі колиски історії Києва, справляє поминки за трьома будівлями, які вирвали з території узвозу, мов хворобливі зуби – себто «нащо їх реставрувати, все одно  старі -  розваляться» - з цих слів починається суперечка між  представником будівельної  справи та киянкою, на які у результаті діалогу, жінка, досить спокійно, але не без докору, кидає у відповідь репліку, яка звучить таким чином : «Може і літніх людей перестріляємо ?– Все одно ж помруть». От і бачимо світ навиворіт, адже велична місія будівельника  не руйнувати, а творити. І хотілось би, щоб вони творили красу, а не картонний мотлох у вигляді багатоповерхівок з яскравим проявом несмаку та здешевленого менталітету.  Але коли розумами маленьких істот керує велика сила матеріалізму паперових «фантиків» для дорослих, з легендарною назвою «гроші», тоді споруди з багатою та визначною історією потрапляють у пастку «деградаційної еволюції» і різко перетворюються на багатовіконне чудовисько сірого кольору, з офісним внутрішнім наповненням і белькочуть галасливим посміховиськом легкових авто невітчизняного зразку на території паркінгу. Проте, все ж таки вражає боротьба влади з масовим алкоголізмом нації. Нащо створювати вигідні умови для пияцтва на дитячих майданчиках – риба гниє з голови, необхідно знищити сумнівну місцевість і покласти край цьому алкогольному неподобству. Доволі цікавий поворот тактичного прийому, адже навряд чи пиякам захочеться куштувати «чарку миру» у торгівельному царстві, а от молодим мамцям з колясками дуже навіть корисно завітати до торгівельного залу: і гроші вдало протринькаєш і дитя собі не простудиться від примхливих крайнощі погоди, адже тут – і музика, і дощу немає, завжди сонячно, кондиціонери – справжній рай на кістках дитячої пісочниці. Біль крізь сльози: ні патріотизму, ні здорового глузду, ні бажання позитивно вплинути на розвиток підростаючого покоління, ані усвідомленого поштовху до піклування за немічним. Руїни на схилах духовності, руїни на схилах людяності, руїни на схилах столиці.  Ми є Тим - Що нас оточує, а Що нас оточує - це Ми!

Автор: Інеса Дорофєєва

Фото: Олексія Сокола 

Інформація от VIKTSTUDIO