Без заголовка

Друзі, дякую Вам за СВОБОДУ!
Багатогодинними стояннями чи акціями під судами, приїздами Автомайдану під СІЗО, розголосом у пресі та пошуком підтримки європарламентаріїв, збиранням підписів депутатів опозиції та своїми молитвами саме Ви вибороли мені звільнення із заручників.
Ця підтримки давала неймовірну силу бути там за гратами. Коли я зустрічав майданівців та автомайданівців у коридорах СІЗО після прийняття закону «про заручників», то поміж запитань про здоров'я та настрій запитував - «скільки ще є сил сидіти в тюрмі?» І від усіх, без виключення, чув одну й ту ж відповідь - «будемо тут стільки, скільки потрібно для перемоги». І це не був пафос, бо в СІЗО з ним швидко розстаєшся. 

Ми знали що Ви не здаєтеся, майдан стоїть в 20-и градусний мороз, а друзі з усіх сил зігрівають наші родини. І це нас тримало.
Дякую коханій дружині, яка стала в ці дні моєю безстрашною та невтомною правозахисницею. Дякую батькам, які з усіх сил трималися, взяли на себе всі сімейні клопоти і давали відчуття надійного тилу.
Друзі, може не усвідомлюєте, але саме Ви підготували атмосферу у в'язниці до нашого приїзду - цілу ніч Ви не полишали нас після рішення першого суду, співали, несамовито сигналили та їхали за нами. Ваше гасло «Друзі - ми з Вами» уже навіть почали повторювати міліціонери, що охороняли нас в середині автозаку. І як в нагороду за цю підтримку стало те, що першу фразу яку ми почули в тюрмі коли відкрилися двері було - «Слава Україні!». 

Вже потім за два тижні перебування це привітання можна було запросто почути в коридорах в'язниці. І так віталися не тільки ми один до одного, а і кримінальні ув'язнені до нас, дізнавшись хто ми. А в боксах, де тримають в'язнів після зустрічі з адвокатом чи слідчим, перед поверненням до камери («хати» на тюремному жаргоні), поруч із застарілими нецензурними висловами в адресу судово-міліцейської системи на стінах нарешті почали з'являтися свіжі написи - «Героям слава!», «Автомайдан-2014».

Територія майдану таки поширилась на Лук'янівське СІЗО! 

Звісно там інший тип боротьби із «системою», про який двома словами не скажеш. І скромні та інтелігентні майданівці, не вважають себе в тих умовах героями-революціонерами. Ми скоріше там виступаємо провідниками, живими свідками подій на Майдані та Грушевського, які інші арештанти СІЗО бачать з екранів телевізорів. 

А інші в’язні, а це і прості люди, яким існуюча система міліцейського свавілля ламає долі, і навіть авторитетні в кримінальному світі люди почали, як не дивно, висловлювати нам свою підтримку. До речі, останні дали «розпорядження» по тюрмі щодо майданівців - тепло приймати, допомагати з усім, що може знадобитися людині, яку прямо з вулиці кинули за грати.
Але деталі матиму час розповісти Вам згодом, тим більше, що з кожним, хто вболівав та підтримав , подарував радість виходу на волю (нехай навіть під домашній арешт і при відкритій кримінальній справі) хочеться зустрітися особисто. 
Друзі, хочу сказати, що ще ніколи не зустрічав таку кількість людей здатних ділити труднощі один одного.
Якщо ми такі, то ніяке зло не може нам протистояти.
Друзі – ми з Вами! Пліч-о-пліч!