"Вы – должник и началось судебное рассмотрение спора о взыскании с Вас задолженности за жилищно-коммунальные услуги.

Подготовила Вам образец ходатайства и предлагаю заявить его в суде, попросив суд ОСТАНОВИТЬ производство по делу. Удовлетворение этого ходатайства ОСТАНОВИТ процесс взыскания.
Существует прекрасная судебная практика по этому вопросу http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53004833

Используйте этот документ как щит.
На коммунальной войне все средства хороши.

________________________________________________

До _________ районного суду м. _____

Позивач: __________________________

Відповідач: Громадянин України Іваненко Іван Іванович

у справі про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги

КЛОПОТАННЯ
про зупинення розгляду цивільної справи
(у порядку ст. 201 ЦПК України)

На розгляді ______ районного суду м. ______ перебуває цивільна справа за позовом житлово-експлуатаційної організації № ___ до Іваненка І.І. про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі _____ грн.

Заперечуючи проти вказаного позову наголошую, що розрахунок суми заборгованості наданий позивачем розрахований виходячи із розміру тарифу, який був встановлений в порушення чинного законодавства. При цьому позивач має обґрунтувати свої вимоги та надати суду документи, що вказують на правильність розрахунків і правильність застосування тарифів на відповідні послуги.
Очевидно, що позивачем, покладений на нього процесуальний обов’язок не виконаний.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, за змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є державним колегіальним органом, що здійснює регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів для об’єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб, та об'єктів з потужністю перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних побутових відходів на рік.

Відповідно до вимог ст. 68 Житлового Кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні платежі в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.
Згідно пункту 5 частини 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписом статті 162 Житлового кодексу Української РСР плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Таким чином, реалізація вказаного обов’язку відповідача сплачувати спожиті житлово-комунальні послуги лежить у прямій залежності від обов’язку держави встановити у передбаченому порядку і спосіб, уповноваженим державним органом відповідні тарифи.
Однак цього зроблено не було.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2016 року № 10 «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності частин першої і другої статті 11 закону України "Про природні монополії", абзацу 5 ч. 1 статті 12 Закону України "Про електроенергетику", пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", абзацу 8 частини першої статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (щодо повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), Указу Президента України від 27 серпня 2014 року № 694 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг», Указу Президента України від 10 вересня 2014 року №715 «Про затвердження положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг» положенням частини першої статті 8, частини другої статті 19, частини першої статті 106 та пунктів 3, 9, 9-1, 9-2 частини першої статті 116 Конституції України» Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України із відповідним поданням від 2 червня 2016 року № 201-2208/0/8-16 у якому просить Конституційний Суд України перевірити повноважність і легітимність утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг. Суб’єкт права на конституційне подання наголошує на неконституційності формування складу вказаного державного регулятора. Наслідком цього є незаконність встановлення вказаним державним органом тарифів на житлово-комунальні послуги.
Результати розгляду Конституційним Судом Украйни вказаного конституційного подання має суттєве значення для розгляду цієї цивільної справи, оскільки впливає на правомірність і обґрунтованість розрахунку суми боргу.

Статтями 213, 214, 316 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно статті 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 201 ЦПК України, -

ПРОШУ:

Провадження у справі за позовом ________________ до Іваненка І.І. про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі _____ грн. зупинити до часу постановлення рішення Конституційним Судом України за конституційним поданням Верховного Суду України від 2 червня 2016 року № 201-2208/0/8-16.

Позивач пiдпис дата"