2012-07-18 19:50:30
«Спас под березами» — старинный московский храм, построенный несколько веков назад и к ...
+ развернуть текстсохранённая копия
«Спас под березами» — старинный московский храм, построенный несколько веков назад и к середине 20-го пришедший в полный упадок. Но в один прекрасный день в храме появился отец Георгий, который решил, во что бы то ни стало восстановить святыню. На собранные скромные средства провели ремонтные работы и закупили иконы. Вскоре в храме сложился причт, появились [...]
автор текста: Раїса Будник (м. Тернопіль, Україна) написать письмо автору
Подякуймо Богу за очі видющі, Бо ж бачимо ясно, куди маєм йти. І хоч на путі перешкоди, мов кручі, Ми бачим, тож впевнено йдем до мети.
Як важко всім тим, хто нічого не бачить, Бо йдуть навмання, чи куди поведуть, Для них Компас-Біблія мало що значить, І рано чи пізно — всі в яму впадуть.
Погано і тим, хто не повністю бачить. Їм все навкруги — наче сивий туман: Сліпі вони теж, лише кажуть, що зрячі, Для них чорне — біле, а правда — обман.
Не бачать незрячі вузької стежини, Котра через терни — до Бога- Отця, Стрімка й неспокійна — веде до вершини, Сліпим непомітна вона й завузька.
Подякуймо Богу за лагідні руки, Вони зберігають завжди у путі: Загоюють рани, збавляють від муки. Надійним щитом є долоні святі.
Подякуймо Богу за послане Слово, Воно — мов та Зірка, що сяє вгорі. Дивімся на Нього завжди, знову й знову, Щоби не зблудити в вечірній порі.
Подякуймо Богу за милість велику, Не дав Він загинути у марноті. Подякуймо щиро за кров ту пролиту Святу, що текла по Голгофськім хресті.
Нещасні сліпі, бо не бачать стежини, Незрячі ведуть їх, не Божа рука. Їх погляд у землю, до неба не лине, Для них, як водиця, кров Спаса свята.
Пильнуймо всяк час, щоб не стати сліпими... Дай, Боже, нам всім гострий зір до кінця. Щоб ноги ішли по тернистій стежині У Царство, де Син Божий вручить вінця.